Угоди з українськими банками стали рідкістю. Ті інвестори, які були готові “скинути” фінансові активи, масово пішли з України ще в 2012-2014 роках, а кількість банків з іноземним капіталом в Україні скоротилася до 41. Присутні ж на ринку власники продовжують витягати бізнес зі збитків або чекають моменту, коли належні їм банки можна буде продати не за гривню, а хоча б за дві.
І все ж окремі інвестори продовжують на свій страх і ризик вкладати гроші в банківський сектор. Так, у травні цьго року “Неос Банк” (колишній “Банк Кіпру”) було куплено компанією ERC – одним з найбільших дистриб’юторів комп’ютерної техніки та електроніки.
Тоді ж стало відомо про придбання банку “Земельний Капітал” екс-міністром вугільної промисловості Віктором Тополовим і його дружиною. А буквально днями Національний банк України видав дозвіл на поглинання 46,31% акцій “Українського будівельно-інвестиційного банку” Артуру Чечоткіну, зятю Юлії Тимошенко.
Досить гучною подією на рубежі 2015-2016 років стала купівля власниками “Альфа-банку” (Україна) “Укрсоцбанку”, яким володіла італійська група Unicredit Group. Італійці вже давно виношували ідею з продажу українського активу, придбаного в 2007 році за безпрецедентну навіть на ті часи суму – майже 2,1 млрд доларів. Крім того, в нашій країні група володіла ще однією фінансовою установою – UniCredit Bank, який був об’єднаний з “Укрсоцбанком” в 2013 році.
Акціонери “Альфа-банку”, зі свого боку, придивлялися до “Укрсоцбанку” ще в 2004 році, але з Віктором Пінчуком, який був на той момент найбільшим акціонером, домовитися не вдалося. А ось повторна спроба, зроблена вже в 2016 році, увінчалася успіхом.
Конкретних планів щодо нового активу у власників “Альфа-банку” поки немає. Менеджмент фінустанови обтічно відповідає, що їм дуже знадобиться досвід італійських акціонерів, а також та клієнтська база, яку напрацював “Укрсоцбанк” за роки свого існування.
“В результаті угоди виграють всі: український ринок отримає більш сильного гравця на банківському ринку, який об’єднає в собі найкращий досвід і практики двох найпотужніших груп, зможе запропонувати своїм клієнтам більш досконалі й різноманітні сервіси, буде інноваційним і технологічно розвинутим”, – заявила голова правління UniCredit Bank Тамара Савощенко.
Втім, така скритність сторін цілком зрозуміла. По-перше, закриття угоди триватиме більше півроку (її планують завершити в другій половині 2016-го). По-друге, злиття банків поки що не планується. Принаймні це не питання найближчого майбутнього. По-третє, назвати “Укрсоцбанк” бездоганним придбанням теж не можна. За 2015 рік його збиток склав 3,1 млрд гривень. Хоча це й менше, ніж роком раніше.
Крім того, банк чимало зусиль витратив на боротьбу з неблагонадійними позичальниками, що не найкращим чином позначилося на його кредитному портфелі. Наприклад, “Укрсоцбанк” досі розхльобує наслідки війни з групою компаній “ІСА ПРАЙМ Девелопмент”, суди з якої тяглися кілька років.
Ще одним “віянням” на ринку стало придбання банків, визнаних неплатоспроможними. Одним з перших покупців “неліквіду” влітку 2015 року став співвласник бізнес-групи UBG Олександр Стецюк. Його зацікавило дітище відомого Миколи Лагуна – збанкрутілий “Омега банк”. Точніше, створена на його базі перехідна фінустанова “РВС Банк” (це структура, яка отримує частину активів банку-банкрута і розплачується з вкладниками).
За словами Стецюка, пошуки банку тривали з 2014 року, але вибір зупининвся на “Омезі”, а ставку в його розвитку буде зроблено на корпоративний сектор.
Примітно, що акціонери UBG, в число яких входив також нинішній заступник голови комітету Верховної Ради з питань фінансової політики та банківської діяльності Руслан Демчак, уже володіли банківським бізнесом – “ЕРДЕ Банком”, який обслуговував бізнес групи UBG і в 2012 році був визнаний неплатоспроможним.
Та й із “РВС Банком” теж виявилося не все так гладко. У вересні 2015 року НБУ заявив, що його власники не можуть привести роботу банку у відповідність до нормативів. А UBG подала у відповідь позов до суду, щоб не допустити ліквідацію банку.
Не менш цікавою стала угода з поглинання в серпні 2015 року арабською компанією Primestar Energy “Укргазпромбанку”. За її підсумками представники Фонду гарантування вкладів фізосіб повідомили, що у нових господарів є 30 днів на те, щоб стабілізувати діяльність банку, розрахуватися з вкладниками. Але цього не сталося – у вересні НБУ все-таки відкликав у банку ліцензію і відправив його на ліквідацію.
Primestar Energy, правда, з рішенням НБУ не погодилася, і намагалася скасувати його через суд. Однак безуспішно.
У вересні минулого року кондитерська компанія “АВК” (точніше, її власник Володимир Авраменко), купила 72% акцій банку “Траст”. До числа неплатоспроможних він не входив, але, як і багато інших, відчував труднощі з поверненням депозитів. Нові акціонери зізналися, що банк цікавив їх перш за все через ліцензії. До того ж, розвиватися “Траст” буде як бізнес, підв’язаний під систему платежів EasyPay, яка також належить Авраменку. Хоча сам акціонер каже, що бачить у банку виключно ринкового гравця.
Тим не менш, придбання “Трасту” – це один з небагатьох прикладів того, як нові власники змогли вирівняти роботу банку. До слова, 5 липня акціонери заявили про намір в найближчому майбутньому докапіталізувати фінустанову на 80 млн гривень.
І банкіри, і експерти сходяться на думці, що зараз чи не найгірший час для придбання українських банків. “Ситуація така, що активи, якими зараз володіють багато банків, втратили свою вартість в кратному розмірі і їх може просто не вистачити для погашення заборгованості перед вкладниками і кредиторами. У цій ситуації Фонд гарантування і кредитори мають можливість звернути стягнення на майно акціонера, ну а менеджмент отримає заборону на зайнятість в галузі. Тому, якщо у акціонерів немає розуміння перспектив, вони намагаються вийти з цієї ситуації, продавши свій банк повністю або його частину”, – вважає фінансовий аналітик Віталій Шапран.
Отож ті угоди M&A, які ми бачимо на українському ринку, ситуативні, і вирішують виключно конкретні завдання для кожної зі сторін. “Продавець прагне розчистити свій баланс, оскільки не кожен готовий працювати з великим обсягом проблемних кредитів, які мало того, що вимагають додаткових капіталовкладень, наприклад, для судових процесів, а й формування додаткових резервів”, – пояснює Вадим Березовик.
Покупець же, навпаки, отримує на баланс заборгованість. І не номінальну, а реальну, за ціною покупки. Тому, навіть якщо це проблемний актив, інвестор оцінює його, як він вважає, за справедливою ціною, і, відповідно, є шанс, що зміна кредитора позитивно вплине на бажання і настрій боржника знайти якесь компромісне рішення.
Не менш важливим є відповідь на питання, яким виявиться обсяг вкладень в оздоровлення придбаного банку. “Інвестиції для виведення банку з кризи можуть бути від нуля до нескінченності. І це – головний ризик”, – говорить Владислав Кравець.
Як приклад – згаданий уже “Укргазпромбанк”, нові власники якого не змогли забезпечити виконання нормативів НБУ. Водночас, для тих акціонерів, які не здатні домогтися необхідної капіталізації, продаж – чи не єдиний вихід.
“Так, ви не будете 100%-ним власником і впливати, як раніше, на роботу банку, але принаймні збережете собі актив, який за правильного управління може приносити нітрохи не менше доходу, ніж раніше. А може навіть і більше за рахунок синергії від об’єднання”, – підсумовує Вадим Березовик.
З іншого боку, деякі інвестори йдуть простішим шляхом. Замість придбання цілого банку з “купою” проблем вони просто скуповують найбільш привабливі його активи з аукціону ФГВФО.
Загалом же, на думку Віталія Шапрана, відновлення попиту на банки до завершення системної кризи в галузі чекати точно не варто. “До того ж, НБУ виставив занадто суворі умови для нових інвесторів. Судячи з офіційної інформації, покупці були, але дуже багатьом відмовили. НБУ і ФГВФО бояться запускати в систему “поганих акціонерів” і “поганий менеджмент”. Хоча, думаю, що було би правильним на час послабити цей регуляторний поводок”, – вважає експерт.
…
