Верховний суд України 14 вересня по справі № 6-1451цс16 виніс правову позицію щодо порук за кредитами.
Суд дійшов висновку, що непред’явлення кредитором (банком) вимог до поручителя протягом шести місяців від дня настання терміну виконання основного зобов’язання у разі, якщо термін дії поруки не встановлено, є підставою для припинення дії поруки, а значить, і зобов’язання поручителя нести солідарну відповідальність разом із боржником перед кредитором.
“Звернення до суду після завершення передбаченого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу шестимісячного терміну не є підставою для відмови в позові у зв’язку із закінченням терміну позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв’язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя”, – йдеться в правовій позиції, яку підписав суддя ВСУ Ярослав Романюк.
У документі зазначено, що термін поруки не є терміном для захисту порушеного права, але це термін існування самого зобов’язання поруки. “Таким чином, і право кредитора, і зобов’язання поручителя щодо його закінчення припиняються, що означає, що ніяких дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор не може вчиняти”, – зазначено в правовій позиції.
До такого висновку ВСУ прийшов після розгляду Приватбанку з поручителем по кредиту одного з його позичальників-фізосіб. У договорі було вказано п’ятирічний термін позовної давності за претензіями до поручителів, але ВСУ вирішив, що необхідно застосовувати 6-місячний термін, зазначений у ЦК, а не 5 років, зазначені в договорі. Таким чином виявилося, що ПриватБанк пропустив термін подачі позову, поручитель нічого не винен банку. Суди попередніх трьох інстанцій були на стороні банку.
…
