Уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба виступає проти комерційного сурогатного материнства. Про це він заявив, коментуючи повідомлення про перебування в столичному готелі «Венеція» десятків немовлят, які були народжені в Україні сурогатними матерями, але через закриті кордони не можуть потрапити до своїх біологічних батьків.
«Сурогатне материнство в Україні неврегульоване і порушує права дітей. Комерціалізація і дозвіл отримувати таку «послугу» в Україні сприяє безконтрольному продажу українських дітей за кордон. Ситуація з немовлятами в готелі, яка набула розголосу, – ще раз показує безправність дітей, народжених сурогатними матерями. Народження дитини далеко від матері є неприроднім. У такий спосіб Україна просто стає міжнародним онлайн-магазином з немовлятами. І реальну кількість таких дітей, яких «постачає» Україна таким чином, ми не знаємо», – написав чиновник у фейсбуці.
14 травня уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова повідомила, що Україна розробила механізм, щоб допомогти батькам вивезти за кордон дітей, народжених сурогатними матерями. За словами омбудсмена, її представники виїхали до готелю «Венеція» в Києві, де перебувало 51 немовля.
Наприкінці квітня центр репродуктивної медицини BioTexCom оприлюднив відеоролик із десятками немовлят, які чекають на батьків на території готелю «Венеція» в Києві. Адміністратор готелю запевняла, що няні кожного дня доглядають за дітьми належним чином.
BioTexCom закликала батьків, які не можуть перетнути кордон, не впадати у відчай, бо окремі країни вже почали співпрацювати з Україною.
13 травня Денісова заявила, що цей відеоролик «свідчить, що держава не вживає всіх належних заходів щодо захисту прав дітей та гідне ставлення до них, а Україна стає країною-донором народження для іноземців дітей, долю яких вона не може проконтролювати».
Вона переконувала, що надання цих послуг іноземним громадянам може призвести у першу чергу до порушення прав дітей та до ситуації, у якій Україна не здатна захистити своїх громадян. У зв’язку з цим Денісова хоча на законодавчому рівні дозволити сурогатне материнство винятково для громадян України.
Допоміжну репродуктивну технологію, відому як сурогатне материнство, застосовують, як правило, в випадку, коли жінка, яка бажає мати власну дитину, з тих чи інших причин не може виносити її. В такому разі запліднену від батька яйцеклітину матері імплантують сторонній здоровій жінці, яка добровільно погоджується виносити плід і народити дитину. При цьому йдеться про дитину її біологічних батьків, а не цієї жінки.
В Україні сурогатне материнство легальне, в тому числі на комерційних засадах (жінці, яка виносила дитину, за це платять), і регулюється чинним законодавством. В інших країнах ставлення до такої технології різноманітне – від повної легальності до менших чи більших обмежень або й повної заборони.
У випадку, про який ідеться, народжені на території України діти (які, крім цього факту, ніяких інших зв’язків із Україною не мають) є дітьми своїх біологічних батьків, іноземних громадян, самі є іноземними, а не українськими, громадянами і чекають на повернення додому, до своїх батьків в іноземних країнах. Українська держава через запроваджені через пандемію обмеження не дає їм здійснити це право.
Таким чином, такі твердження Миколи Кулеби, ніби сурогатне материнство в Україні «неврегульоване», «порушує права дітей» і є «безконтрольним продажем українських дітей за кордон», ніби це «експлуатація жінок з метою отримання доходу приватним бізнесом і задоволення потреб дорослих» і «порушує права дитини», й ніби народжені таким чином діти є «товаром», суперечать реальності.
При цьому уповноважений президента з прав дитини, пропонуючи заборонити комерційне сурогатне материнство, яке для багатьох жінок є єдиним способом мати власну дитину, – нічого не говорить про відновлення порушених прав іноземних дітей, які застрягли в Україні через урядові обмеження, на повернення до їхніх батьків.
