Італійські правозахисники та автори фільму The wrong place закликають до дискусії щодо вироку українцю Марківу

Журналісти-автори фільму The wrong place спільно з правозахисниками та деякими політиками Італії закликали громадськість країни до детального обговорення справи про загибель італійського репортера Андреа Роккеллі на Донбассі 6 років тому і звинувачення у причетності до його смерті українського військового Віталія Марківа. 

На цьому наголосили сьогодні в італійському сенаті під час презентації першої частини фільму The wrong place. Режисер документальної стрічки Крістіано Тінацці зауважив, що завдання журналістського розслідування полягало у глибшому дослідженні справи Роккеллі-Марків, а не у відстоюванні позиції «за» чи «проти» якоїсь із сторін процесу. 

«Цим фільмом пропонуємо відкрити дебати, щоб зрозуміти краще резонансну справу, пропонуємо йти до кінця для пошуку правди», – сказала Елеонора Монджеллі, заступниця голови Італійської федерації прав людини. 

Вперше на пресконференції щодо справи Роккеллі-Марків був присутній представник Демократичної партії (з урядової коаліції) сенатор Роберто Рампі. Як відомо, на політичному рівні темою вже активно переймаються ліберальні партії «Італійські радикали» та «Більше Європи». 

«Я переконаний пацифіст, але розумію, що під час воєнної ситуації, на жаль, солдатам доводиться убивати. При цьому не можна уявити, що стосовно усіх трагічних інцидентів на війні відкривають справи щодо убивства. Думаю, цей фільм допоможе досягти бажаного результату, надаючи нові елементи для глибшого розуміння справи», – сказав сенатор Рампі.

Присутні переглянули 35-хвилинний фрагмент фільму. Його автори з’ясували нові факти та спілкувалися зі свідками, які не були залучені до судового процесу в Павії, де минулого літа бійця Нацгвпрдії України Марківа засудили до 24 років неволі за сприяння в убивстві італійця Андреа Роккеллі і росіянина Андрія Миронова.  Початкові кадри демонструють околицю міста Слов’янська на Донеччині, куди на таксі прибули троє іноземців Роккеллі, Миронов та француз Вільям Ругелон, котрий був поранений внаслідок трагічного випадку 24 травня 2014 року. Використані відео зі звуком пострілів, де перед смертю Андрій Миронов пояснює журналістам, що потрапили під перехресний вогонь «стріляють з обох боків».

Ці відеокадри, представлені на суді, присяжні Павії проігнорували, попри наполягання захисту, який стверджував, що в умовах збройного конфлікту неможливо встановити, внаслідок чийого пострілу загинули журналісти. Подаючи кадри з місця події, автори наголошують: «Жодного розслідування на місці події слідчі не проводили». 

Увагу глядача звертають на окремі суперечності мотивації вироку. Зокрема, обвинувачення та судді переконані, що ініціатором збройної атаки того травневого дня були Збройні сили України, а бойовики нібито сиділи тихо і спокійно. Однак відео, зняте французом, свідчить про інше, а саме постріли з автоматичної зброї, на думку військових експертів, лунають близько від групи іноземців, тобто від бойовиків, а не від ЗСУ з гори Карачун за 1760 метрів до місця інциденту. Це власне і підтверджують слова ще живого Андрія Миронова, коли той говорить про «вогонь з обох боків». 

Стрічка сповнена детальними фаховими поясненнями картографів, балістів та інших експертів, які спростовують твердження присяжних, що з позиції Марківа на Карачуні можна було розрізнити людські постаті на відстані понад півтора кілометри. 

Завершальна частина фільму буде готова пізньої осені. За словами режисера Тінацці, документальну стрічку пропонуватимуть для прокату міжнародним компаніям та для представлення на кінофестивалях. 

Учасники презентаційного заходу висловили сподівання, що матеріали фільму сприятимуть неупередженому розгляду справи у суді другої інстанції, що починається у Мілані 29 вересня.

Від участі у заході та в наданні коментарів для стрічки відмовилися представники обвинувачення та сторони потерпілих. Представники італійської преси у переважній більшості проігнорували презентацію фільму. На думку присутніх, опитаних Радіо Свобода, це стало зайвим доказом небажання місцевої медіаспільноти започаткувати докладну дискусію про суперечливу справу. 

30-річний старший сержант Національної гвардії України Віталій Марків відбуває покарання у тюрмі суворого режиму біля Мілана після того, як у липні минулого року суд першої інстанції засудив його до 24 років неволі. Його заарештували в Болоньї 30 червня 2017.

Солдата, який, окрім українського, має й італійське громадянство, суд присяжних міста Павії визнав причетним до умисного вбивства двох цивільних іноземців на війні біля Слов’янська Донецької області 24 травня 2014 року. Тоді загинули італійський фоторепортер Андреа Роккеллі і його перекладач, російський дисидент Андрій Миронов. Внаслідок того ж інциденту французький репортер Вільям Руґелон зазнав поранень, згодом він став головним свідком обвинувачення.

Суд присяжних і прокуратура Павії стверджують, що журналісти загинули внаслідок прицільних мінометних пострілів вояків Збройних сил України, а нацгвардієць Марків відстежував рух цивільних і передавав інформацію побратимам. Ні суд, ні слідчі не брали до уваги версію про можливість пострілів на ураження з боку російських гібридних сил, біля яких тоді і перебувала група репортерів без розпізнавальних знаків. Територію, де стався трагічний випадок, контролювали тоді банди Ігоря Гіркіна.

Сторона захисту солдата відсоює версію, що репортери потрапили під перехресний вогонь, тому неможливо встановити, внаслідок яких пострілів (із боку бойовиків чи ЗСУ) загинули італієць і росіянин. На переконання захисників військового, Віталій Марків зі своєї бойової позиції фізично не міг бачити цивільних на відстані 1800 м, а єдина зброя у його володінні (автомат Калашникова) не мав оптичного пристрою для розпізнавання об’єктів чи людей на такій великій відстані.

Адвокати захисту оскаржили вирок і подали позов до апеляційного суду присяжних Мілана, суду другої інстанції. Київ категорично не погоджується з обвинувальним вироком і чекає остаточного виправдання бійця Віталія Марківа й ЗСУ. Офіційний Рим тримає дистанцію і заявляє про незалежність та неупередженість італійського судочинства.

 

залиште коментар: