Національний банк України послабив курс гривні щодо долара США на сім копійок.
Як повідомляє сайт НБУ, на 22 січня НБУ встановив офіційний курс на рівні 28,84 гривень за долар США і 35,34 гривні – за євро.
На 19 січня Нацбанк встановив курс гривні щодо долара США – 28,77, щодо євро – 35,20.
Як інформує профільний сайт «Мінфін», на міжбанківському валютному ринку 19 січня долар купують за 28,77, а продають за 28,81.
12 січня заступник голови НБУ Олег Чурій заявив, що Національний банк України пов’язує знецінення гривні на міжбанківському валютному ринку з «певною сезонністю» і для «пом’якшення впливу цих чинників» продав з початку року валюти на суму 53,5 мільйона доларів. …
На сайті «Укрзалізниці» 17 січня з’явилася функція придбання квитків з пересадками, повідомив виконувач обов’язків голови компанії Євген Кравцов у Facebook.
«Це рішення набагато спростить пошук і придбання проїзних документів за складним маршрутом та пропонуватиме альтернативний варіант поїздки не прямим сполученням. Ми намагались максимально спростити пошук необхідних квитків, тому в онлайн-замовленні вказуються станція пересадки та час очікування», – написав Кравцов.
Він зазначив, що всі квитки пасажири зможуть оплатити однією сумою наприкінці замовлення.
Раніше Кравцов повідомляв, що від 16 січня в міжнародних касах «Укрзалізниці» з’явилася змога розраховуватися платіжними картками.
«Укрзалізниця» є національним перевізником вантажів та пасажирів. Метою діяльності компанії, як йдеться на її сайті, «є задоволення потреб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях, забезпечення ефективного функціонування та розвитку залізничного транспорту, створення умов для підвищення конкурентоспроможності галузі тощо». …
Голова правління національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Андрій Коболєв не вважає, що зобов’язання закупівлі газу в «Газпрому» є «негативним аспектом».
«З цього року буде необхідно вибирати мінімальні обсяги (закупівлі газу в «Газпрому», визначені Стокгольмським арбітражем – ред.). Ми в «Нафтогазі» не маємо підстав вважати негативним аспектом зобов’язання «Газпрому» продати нам 5 мільярдів кубометрів газу за ціною, нижчою за європейську. Це позитивний аспект як з точки зору НАК, так і кінцевих споживачів», – сказав Коболєв.
Він додав, що «Нафтогаз України» продовжить закупівлі газу в Європі.
22 грудня 2017 року «Нафтогаз» повідомив, що Стокгольмський арбітраж відхилив вимоги російської компанії «Газпром» до «Нафтогазу України» щодо принципу «бери або плати» на суму 56 мільярдів доларів за 2009-2017 роки. Як заявляли в українській компанії, «Нафтогаз» також домігся зменшення майбутніх обов’язкових річних обсягів закупівлі газу в «Газпрому» більш ніж у 10 разів відповідно до фактичних потреб в імпорті газу.
Водночас у російському «Газпромі» заявили, що Стокгольмський арбітраж зобов’язав компанію «Нафтогаз України» сплатити два мільярди доларів простроченої заборгованості й щорічно відбирати й оплачувати 5 мільярдів кубометрів газу.
31 травня 2017 року «Нафтогаз України» заявив, що отримав окреме рішення Стокгольмського арбітражу у провадженні проти «Газпрому» за контрактом на постачання газу. За повідомленням компанії, Стокгольмський арбітраж задовольнив вимогу «Нафтогазу» щодо перегляду ціни в контракті на постачання газу з «Газпромом» із урахуванням ринкових умов, а також скасував вимоги російського монополіста за умовою «бери або плати» і повністю скасував заборону на реекспорт Україною газу. За принципом «бери або плати», прописаним у контракті 2009 року, Україна мала щороку купувати 52 мільярди кубометрів газу або, навіть не купуючи, оплачувати його вартість.
У «Газпромі» ж тоді заявили, що принцип «бери або плати» не скасований, але не пояснили цю позицію.
2014 року компанія «Нафтогаз України» звернулася до Стокгольмського арбітражу з вимогою про перегляд контракту щодо ціни газу з російським «Газпромом» а також окремо про перегляд контракту на транзит газу і про компенсації у зв’язку з недостатніми обсягами прокачування. «Газпром», у свою чергу, подав до Стокгольмського арбітражного суду три позови проти «Нафтогазу». …
Колишній акціонер «Приватбанку» Ігор Коломойський назвав «маячнею» опубліковані Національним банком України результати розслідування компанії Kroll про махінації у фінансовій установі до її націоналізації у грудні 2016 року.
«Маячня, яку немає сенсу коментувати. Основне питання – куди і коли вивели гроші. Особливо сподобалася сентенція, що колишній менеджмент працював в інтересах акціонера. А в чиїх інтересах він мав працювати – в інтересах Порошенка або Гонтаревої з Рожковою (президента України Петра Порошенка, голови НБУ Валерії Гонтаревої та її заступника Катерини Рожкової – ред.)?» – сказав Коломойський у коментарі ТСН.ua.
16 січня Національний банк України опублікував результати розслідування компанії Kroll, які, на думку НБУ, підтверджують, що «Приватбанк» був «об’єктом масштабних та скоординованих шахрайських дій» як мінімум протягом десяти років до націоналізації.
Відповідно до даних розслідування до націоналізації у грудні 2016 року понад 95% корпоративного кредитного портфеля передали сторонам, пов’язаним із колишніми акціонерами та групами афілійованих з ними осіб.
Як заявили в НБУ, наприкінці 2016 року 75% кредитного портфеля було консолідовано в кредити 36 позичальникам, пов’язаним з колишніми акціонерами та групами афілійованих з ними осіб. Більшість із них не погашаються і є простроченими, що призвело до збитків банку щонайменше в 5,5 мільярда доларів США.
Національний банк, посилаючись на розслідування Kroll, заявляє, що «існують чіткі ознаки», що кредитні кошти були використані для придбання активів та фінансування бізнесу в Україні та за кордоном на користь екс-акціонерів та груп афілійованих з ними осіб.
У НБУ зазначили, що на думку розслідувачів, механізми, які використовувалися для маскування джерел та реального призначення кредитів, мають характерні риси скоординованої схеми відмивання грошових коштів.
У грудні 2016 року уряд ухвалив рішення про націоналізацію «Приватбанку». Нині власником фінустанови є Міністерство фінансів. Це було частиною домовленостей із колишніми власниками фінансової установи.
У травні 2017 року програма журналістських розслідувань «Схеми» (проект Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший») повідомляла, що напередодні націоналізації «Приватбанк» оформив 110 мільярдів гривень кредитів на понад 30 фірм, більшість із яких мають ознаки фіктивності. …
Результати розслідування компанії Kroll підтверджують, що «Приватбанк» був «об’єктом масштабних і скоординованих шахрайських дій» як мінімум упродовж десяти років до націоналізації, повідомила прес-служба Національного банку України. У НБУ заявляють, що банку завдали збитків щонайменше на суму в 5,5 мільярда доларів США.
Відповідно до даних розслідування до націоналізації у грудні 2016 року понад 95% корпоративного кредитного портфеля передали сторонам, пов’язаним з колишніми акціонерами та групами афілійованих з ними осіб.
«Наприкінці 2016 року 75% кредитного портфеля було консолідовано в кредити 36 позичальникам, пов’язаним з колишніми акціонерами та групами афілійованих з ними осіб. Більшість із них не погашаються і є простроченими, що призвело до збитків банку щонайменше в 5,5 мільярда доларів США», – пише прес-служба Національного банку.
Згідно з повідомленням, «існують чіткі ознаки», що кредитні кошти були використані для придбання активів та фінансування бізнесу в Україні та за кордоном на користь екс-акціонерів та груп афілійованих з ними осіб.
У НБУ додають, що на думку розслідувачів, механізми, які використовувалися для маскування джерел та реального призначення кредитів, мають характерні риси скоординованої схеми відмивання грошових коштів.
Крім того, у Національному банку України з посиланням на дані розслідування заявляють, що «центральним елементом організованої махінації з кредитним портфелем та виведенням коштів була тіньова банківська структура всередині ПАТ «Приватбанк».
«Ця секретна структура забезпечувала проведення платежів і сприяла руху коштів за сотнями кредитних договорів на мільярди доларів США в інтересах осіб, пов’язаних з колишніми акціонерами та групами афілійованих з ними осіб. До цієї тіньової банківської структури були залучені сотні працівників ПАТ «Приватбанк», – йдеться в повідомленні.
На думку Kroll, тіньова банківська структура керувала корпоративним кредитним портфелем пов’язаних осіб.
«Під її контролем надавалися нові кредити, які зазвичай використовувались для погашення основної суми та відсотків за існуючими кредитами пов’язаних осіб (циклічне перекредитування). Вона забезпечувала здійснення трансакцій з метою приховати джерело й справжнє призначення кредитних коштів, створюючи видимість звичайного клієнтоорієнтованого банку. Банк залучав кошти українських і закордонних вкладників для підтримки схеми циклічного перекредитування», – додали в НБУ.
У грудні 2016 року уряд ухвалив рішення про націоналізацію «Приватбанку». Нині власником фінустанови є Міністерство фінансів. Це було частиною домовленостей із колишніми власниками фінансової установи.
Упродовж червня 2017 року бізнесмен, один з колишніх акціонерів «Приватбанку» Ігор Коломойський подав до суду низку позовів, направлених проти уряду, НБУ та «Приватбанку».
Заступник голови Національного банку України Катерина Рожкова заявляла, що розгляд позовів щодо націоналізації «Приватбанку» не може завершитися поверненням фінустанови попереднім власникам.
У травні 2017 року програма журналістських розслідувань «Схеми» (проект Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший») повідомляла, що напередодні націоналізації «Приватбанк» оформив 110 мільярдів гривень кредитів на понад 30 фірм, більшість із яких мають ознаки фіктивності. .
На торгах на міжбанківському валютному ринку 16 січня гривня продовжує втрачати позиції, послабившись ще на 9 копійок щодо долара США.
Як інформує профільний сайт «Мінфін», сесія розпочалася з падіння національної валюти. «Торги по долару почалися зі зростання попиту на тлі низької пропозиції. Це черговий раз смикає курс. Великі оператори-продавці не поспішають укладати угоди, вичікуючи оптимально високих котирувань. На 11:00 зареєстровано 52 угоди на суму 22,86 мільйона доларів за середньозваженомим курсом 28,6574», – інформують фахівці про перші результати торгів.
За підсумками торгів 15 січня Національний банк України встановив на 16 січня курс 28 гривень 56,76 копійки за долар. У період новорічних свят, до 3 січня включно діяв курс, встановлений на останніх торгах 2017 року – 28 гривень 6 копійок за долар.
Національний банк України пов’язує знецінення гривні на міжбанківському валютному ринку з «певною сезонністю» і для «пом’якшення впливу цих чинників» продав з початку року валюти на суму 53,5 мільйона доларів. Про це 12 січня заявив заступник голови НБУ Олег Чурій. …
Міноритарні акціонери напівдержавної “Укрнафти” збираються найближчим часом подати позов на суму $5 млрд до суду проти Уряду і Держави Україна.
Про це, як повідомив присутній на засіданні наглядової ради депутат Мустафа Найєм, заявив один з ключових міноритарних акціонерів компанії олігарх Ігор Коломойський.
“Коломойський: найближчим часом буде подано позов до суду проти Кабміну і держави Україна на суму 5 млрд” – процитував Найєм у мережі слова олігарха.
За словами Коломойського, позов буде поданий приблизно в середині червня, через два тижні. “Все готово, адвокати визначені, суд визначений”, – цитує слова Коломойського.
Нацбанк підвищив облікову ставку і вводить єдиний курс гривні. Протягом останніх тижнів Національний банк кілька разів знижував офіційний курс гривні, щоразу оновлюючи її історичний мінімум.
Такі дії регулятора були пов’язані з рішенням відмовитися від використання індикативного курсу, забезпечивши єдиний ринковий курс гривні.
Нацбанк постійно прискорював наближення офіційного курсу до ринкового, а сьогодні заявив, що курс гривні тепер буде встановлюватися банками, на підставі ринкового попиту та пропозиції.
У результаті сьогодні банки продають долар уже по 25 гривень.
На початку тижня з’явилася інформація, що Нацбанк планує відмовитися від використання індикативного курсу, забезпечивши єдиний ринковий курс гривні на міжбанківському валютному ринку.
НБУ з кінця минулого року проводить щоденні аукціони і продає близько 3 мільйонів доларів на день за заниженим курсом для встановлення індикативного курсу, на який повинні орієнтуватися банки при проведенні операцій.
Так, у понеділок, наприклад, середньозважений курс станом на 12.30 становив 16,1764 грн за долар, тоді як продаж на міжбанку здійснювався за курсом близько 21,50 грн за долар.
Ми виступаємо за прозору політику курсоутворення і перехід до ринкових механізмів. Також ми хочемо, щоб на ринку був єдиний і ефективний курс. Головним у впровадженні монетарної політики регулятора є продовження використання системи гнучкого обмінного курсу – Валерія Гонтарева, голова НБУ
Водночас Гонтарева наголосила, що регулятор не відмовляється від можливості впливати на ринок за допомогою адмінважелів і може повернутися до них у будь-який момент при наявності передумов.
Правління Національного банку України в рамках підготовки до введення режиму інфляційного таргетування вирішило припинити проведення з 5 лютого 2015 року щоденних валютних аукціонів з відмовою від індикативного курсу гривні.
“Курс гривні буде встановлюватися банками на підставі об’єктивних параметрів ринкового попиту та пропозиції”, – йдеться в повідомленні НБУ.
За словами Гонтаревої, дане рішення має сприяти встановленню прозорості, більшої ефективності та об’єктивності механізмів ціноутворення.
Перед запуском аукціонів у листопаді Гонтарева запевняла, що валютні аукціони будуть проводитися протягом від трьох до шести місяців.
Також Національний банк вирішив підвищити облікову ставку з 14% до 19,5% з 6 лютого.
Дане рішення регулятор прийняв з метою забезпечення прогнозованого і контрольованого розвитку ринкової ситуації.
Регулятор уточнює, що може застосовувати більш жорстку грошово-кредитну політику.
Основною причиною підвищення облікової ставки є посилення інфляційних ризиків, які будуть високими в найближчій перспективі.
Таке рішення правління прийняло відповідно до розроблених рекомендацій Комітету з монетарної політики на підставі аналізу перспектив розвитку економіки і грошово-кредитного ринку.
НБУ зазначає, що підвищення процентних ставок матиме мінімальний вплив на активність в реальному секторі економіки, оскільки кредитування банків залишається істотно обмеженим внаслідок підвищених ризиків ділового середовища.
Від величини облікової ставки залежить вартість ресурсів, що надаються НБУ банкам як рефінансування.
Облікова ставка є найнижчою серед процентних ставок НБУ і є базовим індикатором оцінки вартості грошових ресурсів.
У теорії облікова ставка не може бути нижчою від рівня інфляції.
Національний банк прогнозує зниження ВВП на 4-5% в 2015 році.
“Минулого року наші прогнози щодо зниження очікувалися на рівні 6-7%. Цього року очікуємо зниження на 4-5%”, – сказав директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу Сергій Ніколайчук.
Ніколайчук нагадав, що прогноз щодо інфляції на цей рік становить 17,2%.
“За рахунок заходів, які ми застосовуємо, НБУ очікує уповільнення інфляційних процесів уже в 1 півріччі, тоді як за підсумками року прогноз становить 17,2”, – додав він.
Директор департаменту висловив сподівання, що в 2016 році інфляція повинна знизитися до менш ніж 10%.
“Падіння ВВП має, насамперед, структурний характер і обумовлене факторами з боку пропозиції. І хоча негативний розрив ВВП є досить суттєвим – 8-9% від потенційного ВВП, за оцінками фахівців Національного банку України, конвергенція фактичного ВВП до свого потенційного рівня в середньостроковій перспективі можлива лише внаслідок макрофінансової стабілізації, чому сприятиме і жорстка грошово-кредитна політика”, – вважає Нацбанк.
Національний банк має намір посилити повноваження своїх кураторів в банках.
“Ми будемо посилювати повноваження кураторів, але для посилення їхніх повноважень ми повинні посилити їхній захист. Наприклад, на нашого куратора у VAB Банку завели кримінальну справу”, – сказала глава НБУ.
Вона нагадала, що куратори є у всіх банках, яким видано стабілізаційні кредити.
Національний банк і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб погодили ключові параметри програми EFF з Міжнародним валютним фондом.
Глава НБУ нагадала, що програма співпраці передбачена на 4 роки.
Раніше повідомлялося, що Міжнародний валютний фонд має намір розглянути запит України про відкриття нової багаторічної програми, підтриманої розширеним кредитуванням (Extended Fund Facility, EFF), для заміни існуючої програми stand-by.
Гонтарева сподівається на розгляд радою директорів Міжнародного валютного фонду виділення Україні чергового траншу до березня.
“Сподіваюся, що завтра-післязавтра буде фінальна версія меморандуму з МВФ. Вони вже, напевно, будуть їхати, і десь через 2-3 тижні після їхнього від’їзду буде рада директорів МВФ”, – сказала глава НБУ.
Місія МВФ прибула в Україну для зустрічей із владою 8 січня.
Планувалося, що вона буде працювати в Києві до 29 січня, проте термін візиту був продовжений до 6 лютого.
На думку провідного експерта інформаційно-аналітичного центру Андрія Шевчишина, введення Нацбанком єдиного курсу валют спровокує підйом долара на міжбанку до позначки 23 гривні.
Фінансист вважає, що наміри Нацбанку встановити ринковий курс мають відношення до роботи місії МВФ в Україні.
“Ймовірно, це одна з вимог МВФ. Питання реальності такої дії (встановлення єдиного курсу – ред.) необхідно розглядати через призму вольового і, певною мірою, політичного кроку. Оскільки найбільш ймовірно отримати на момент встановлення єдиного курсу міжбанківський високий курс в районі 21 -23 грн за долар замість бажаного 16-17 грн за долар”, – говорить експерт.
І хоча економічні агенти вже звиклися з високими курсовими позначками, платити державі (за борги, імпорт, озброєння і т.д.) за таким курсом буде накладно, вважає економіст.
Шевчишин розповів, що заява НБУ про скасування індикативного курсу вже позначилася на ринку валют. “В останні дні ми спостерігаємо очікування зростання курсів валют. Кількість охочих придбати валюту збільшилася, а експортери притримують виручку в очікуванні підвищення курсів”.
При цьому експерт прогнозує, що якщо в найближчі кілька місяців не з’являться додаткові нормативні обмеження від НБУ, можна очікувати появу валюти у вільному продажу, хоча і за більш високим курсом.
Разом з тим курс гривні на міжбанківському валютному ринку в четвер продовжує знижуватися: котирування на початок торгів становили 23,5- 24,5 гривні за долар, а до 11:30 розширилися до 23,5- 25 гривні за долар.
Попередній історичний мінімум на міжбанку був зафіксований 4 лютого, коли реальний курс гривні знизився до 23,05 гривні за долар з 22,2 гривні за долар. …
Військові дії на сході України і ризик мобілізації ключових співробітників змушують іноземних інвесторів обережніше вкладати гроші в українські проекти. Торік це в першу чергу відчули розробники ПЗ на експорт, яким довелося відкривати офіси в Польщі, Словаччині та інших європейських країнах, щоб мінімізувати ризики. Зараз під ударом можуть опинитися стартапи, команди яких зазвичай складаються з молодих людей призовного віку.
Після недавньої заяви Генштабу про можливе обмеження виїзду призовників з України чотири європейські інвестфонди відмовилися розглядати стартапи з України, повідомив керуючий партнер BVU Group Денис Довгополий. Назви цих фондів він не розголошує. Ще дві угоди, які з великою часткою ймовірності мали відбутися, за його словами, зірвалися з тих же причин. «Основна цінність стартапу – команда. Вона піддавалася великому ризику через призов, і це інвестори враховували (95% співробітників стартапу підлягають призову). Тепер цей цінний актив виявився обмежений у мобільності », – пояснив він.
З ним погоджується і інвестор фонду TMT Investments, голова наглядової ради бізнес-інкубатора Happy Farm Ігор Шойфот: «На жаль, війна сама по собі – завжди поганий фактор для економіки (крім військової галузі). А здалеку взагалі складно зрозуміти, що в Києві і навіть в Дніпропетровську ніякої війни немає». Мобілізація означає додаткові ризики в плані втрати членів команди. «У мене в кількох стартапах таке є», – зізнається він «Капіталу». Обмеження на виїзд ці ризики підвищує. Адже інвестори вкладають гроші в Україну, щоб заробити, продавши стартап. А покупці практично завжди знаходяться в Америці. Якщо члени команди не можуть приїхати в США, то це величезний мінус і додатковий ризик. «З іншого боку, як людина, що два роки служила в армії, вважаю що це обов’язок і честь для кожного чоловіка – захищати свою країну зі зброєю в руках», – підкреслив він.
І хоча ніякі обмеження на переміщення поки не працюють (парламенту ще належить розробити відповідну базу), сама заява про намір стала тривожним дзвінком для інвесторів. «Негативний вплив самого факту війни на ставлення інвесторів до України, звичайно, посилюється необережними заявами на кшталт обмеження виїздів за кордон, які, на щастя, поки не підтверджуються», – додає директор проекту Микола Палієнко.
За словами Довгополого, перспектива таких обмежень вже зараз змушує підприємців не думати, а діяти в напрямку еміграції. Навіть тих, хто пішов би воювати, якби призвали. За словами виконавчого директора асоціації «IT України» Віктора Валєєва, зараз багато українських компаній створюють офіси за кордоном – цього вимагають замовники. «Міжнародна інформаційна політика України дуже слабка. За кордоном бачать тільки, що у нас війна і політичні проблеми », – розповідає він. Невеликі компанії і стартапи іноді переїжджають всією командою. Так, наприклад, в кінці минулого року всім офісом в Чорногорію переїхала харківська компанія-розробник. Хоча причини переїзду керівництво компанії не називає.
Зупинити масовий відтік компаній за кордон можна шляхом впровадження реформ, дерегуляції, захисту приватної власності та вирішення питання з війною на сході, впевнений Палієнко. Що стосується мобілізації, то ризики для IT та інших секторів економіки можна було б вирішити, надавши офіційну можливість не служити за гроші. Ці кошти можна спрямовувати на підвищення привабливості служби в армії шляхом збільшення грошового забезпечення та страхування життя і здоров’я військовослужбовців. «За будь-якою війною стоїть економіка, і забирати високооплачуваних фахівців служити, коли є сотні тисяч безробітних, економічно недоцільно», – резюмує співрозмовник видання.
Україна фактично перебуває у стані дефолту. Про це у коментарі ПравдаUA сказав економіст Олег Соскін.
“Але дефолт оголошується, коли країна не може розрахуватися за своїми поточними зобов’язаннями. Зараз російське керівництво скаже, що ми винні 6 мільярдів долларів. І треба буде гасити, а гасити немає чим. Золотовалютних запасів немає. І від’ємне сальдо платіжного балансу буде понад 13 мільярдів доларів, а може і всі 14. Інвестиції сюди не приходять – ні прямі, ні портфельні. Грошей, щоб хоча би за рахунок інвестицій розрахуватись, немає. ВВП падає, йде страшенна девальвація гривні і відповідна споживча інфляція”, – зазначив він.
За словами експерта, в Україні паралізується рух капіталу, через що може наступити колапс.
“Людей вони обклали податками і поліцейсько-каральними інструментами, штрафами й іншими фіскальними обмеженнями. Все зупиняється. Всі ринки стали. Вони паралізували всю ринкову інфраструктуру і рух капіталу. Якщо капітал не може рухатись, значить наступає колапс”, – сказав економіст.
Крім того, за словами Соскіна, існує загроза функціонування самої держави.
“Є внутрішня загроза, що держава не зможе функціонувати, бо немає у бюджеті ресурсів. Держава з 2008 року (коли була друга девальвація) нагромадила 70 мільярдів доларів сукупного боргу. І сьогодні немає у бюджеті грошей, щоб обслуговувати цей борг. Наприклад, на 2015 рік влада написала, що сукупні запозичення будуть майже 300 мільярдів гривень. Якщо відняти чистий дефіцит бюджету, то запозичити треба 230-235 мільярдів гривень по курсу 17. Це мільярди доларів. Це безпосередня загроза існуванню України як держави”, – заявив він.
За словами експерта, соціально-економічна модель олігархічного капіталізму в країні добігла свого кінця. “Її потрібно міняти”, – зауважив економіст.
На думку науковця, для виходу з загрозливої ситуації потрібно вплинути на “першу слабку ланку” – гроші.
“Потрібно замість девальвації розпочати ревальвацію національної валюти. Для цього треба припинити друкувати гроші, ввести вільне ходіння євро, прив’язати гривню до “кошикової валюти” МВФ, зняти всі обмеження з валютно-фінансових операцій і припинити купувати боргові зобов’язання уряду”, – сказав Соскін.
Також експерт переконаний, що в Україні слід дозволити підприємцям вільно займатись своєю діяльністю.
“Потрібно відмінити податок на додану вартість, податок з прибутку, ввести єдині соціально-пенсійні індивідуальні депозитні рахунки на кожну людину. Щоб вона знала, що гроші належать їй, а не якомусь “кориту”. Ввести податок з купівлі, а прибутковий податок має бути 10%, соціально-пенсійний податок – 14-15%. Треба запровадити європейську модель народного капіталізму і будувати середній клас”, – вважає економіст.
Нагадаємо, що золотовалютні резерви України знизилися до десятирічного мінімуму – станом на 1 січня 2015 року вони склали 7, 533 мільярда доларів. Всього за минулий рік резерви Нацбанку України знизилися майже в три рази. …
Україна стоїть на порозі масштабної олігархічної війни. Віктор Пінчук викликає в суд Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова, оскаржуючи їх права на великий металургійний комбінат, половина якого сьогодні належить Ринату Ахметову.
Багато в чому схожий процес між Борисом Березовським і Романом Абрамовичем в 2011-2012 року увійшов в історію як “процес століття”. Завдяки протистоянню олігархів громада дізналася про найдрібніші подробиці корупції, зради і брехні в російському бізнесі часів первинного накопичення капіталу. А для Березовського поразка закінчилася наглою смертю у ванній кімнаті свого лондонського палацу.
Подібне чекає і українців. Розгляд між Пінчуком і Коломойським буде проходити у Високому суді правосуддя в Лондоні, але відлуння судових дебатів незабаром буде чутно і в Києві. За словами людей, близьких до протистояння бізнесменів, таких великомасштабних інформаційних війн Україна ще не знала.
І судячи з документів, які сторони передали в суд, компромісу у цій війні шукати ніхто не буде. На кону стоять не тільки мільярди доларів, але і ділова репутація учасників процесу і можливість подальшого перегляду прав власності на інші великі активи.
Медіа-холдинги Віктора Пінчука та Ігоря Коломойського вже зараз готуються до взаємного знищення реноме своїх власників. Сьогодні представники обох бізнес-груп активно збирають будь-яку інформацію про події навколо приватизації великих металургійних активів в 1997-2007 роках. Окремі з них навіть використовують у своїх цілях шпигунство проти журналістів, які пишуть на цю тему.
Втім, вже зараз в матеріалах справи Віктор Пінчук, Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов розкрили достатній пласт інформації, яка теоретично здатна привести до перегляду результатів приватизації і масштабного переділу власності.
Багато чого з того, що повідомили олігархи суду, було відомо і раніше. Але тепер це вже не просто чутки і домисли, а офіційні версії реальності, спираючись на які Віктор Пінчук та Ігор Коломойський публічно будуть звинувачувати один одного в несумлінності, “кидалово”, корупції і використанні політичних важелів у своїх бізнес-інтересах.
Коротенько фабула спору виглядає так. Віктор Пінчук стверджує, що восени 2004 року він передав групі “Приват” 130 млн. доларів на покупку у держави великого металургійного підприємства. Але після приватизації комбінату приватівці відмовилися передати йому належний пакет акцій.
Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов категорично заперечують – і факт отримання грошей, і які-небудь домовленості з Віктором Пінчуком про акції підприємства. За їхньою версією, вони домовлялися про переділ комбінату не з Пінчуком, а з Рінатом Ахметовим.
Претензії Пінчука вони пояснюють його переконанням, що власники комбінату повинні розплатитися з ним – як з зятем президента – за підпис Кучми під законом про приватизацію у 2004 році.
У нашому розпорядженні опинився позов Віктора Пінчука у Високий суд правосуддя в Лондоні і відповідні письмові роз’яснення Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова. У першій частині ми викладемо лише короткий переказ версій обох сторін.
Суперечка між олігархами розгорілася навколо найбільшого в Україні підприємства з видобутку залізної руди підземним способом – Криворізького залізорудного комбінату (КЗРК).
До 2004 року комбінат входив до складу державного підприємства Укррудпром. В результаті приватизації в серпні 2004 року КЗРК був проданий компанії “Солайм”, що входить в так звану групу “Приват” Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова.
На сьогоднішній день комбінат належить кіпрській компанії Starmill Limited, якою на партнерських засадах керують група Ріната Ахметова та Ігоря Коломойського.
Віктор Пінчук натомість стверджує, що в серпні 2004 року Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов купили КЗРК не для себе, а в його, Пінчука, інтересах.
Claim Form And Particulars
За його словами, за місяць до приватизації він бачився з “приватівцями” в Ялті, і в присутності Ріната Ахметова і братів Суркісів домовився з ними, що покриє витрати на купівлю комбінату, а після аукціону Коломойський і Боголюбов передадуть КЗРК у його власність.
Далі, каже Пінчук, Коломойський і Боголюбов дійсно купили КЗРК, і на перший час навіть призначили його людей керівниками комбінату.
А коли справа дійшла до повернення підприємства Пінчуку, “приватівці” повідомили, що всіма акціями КЗРК володіє якась компанія Alcross на Британських Віргінських островах, купивши яку Пінчук стане повноправним власником активу.
Віктор Пінчук нібито повірив, але, заплативши 143 мільйонів доларів за Alcross, виявив, що це підставна компанія-пустишка. Коли махінація виявилася, “приватівці” запропонували Пінчуку нову угоду: власник “Інтерпайпу” отримає комбінат, якщо погодиться створити спільно з групою “Приват” Феросплавний холдинг і передасть в його управління свою частку в Нікопольському заводі феросплавів (НЗФ).
На той момент Коломойський і Боголюбов вже контролювали левову частку виробництва феросплавів в країні, але створення повноцінної монополії “заважали” 73% акцій Пінчука в Нікопольському заводі феросплавів.
Віктор Пінчук знову погодився на угоду з “Приватом”. Але з умовою, що її учасниками стануть лідери російської фінансово-промислової групи “Лужники” – Олександр Бабаков та Михайло Воєводін. По суті, “лужниковці” повинні були стати гарантом домовленостей між Віктором Пінчуком і Ігорем Коломойським.
В результаті, після довгих переговорів сторони домовилися, що засновниками Феросплавного холдингу стануть група “Приват” (50%), Віктор Пінчук (30%) і “лужниковці” (20%).
За умовами операції, крім об’єднання феросплавних активів і повернення КЗРК Пінчуку, сторони повинні були відшкодувати один одному збитки: Пінчук повинен був виплатити “Привату” дивіденди за акціями НЗФ, а Коломойський і Боголюбов – прибуток від роботи КЗРК за весь час володіння комбінатом.
Незабаром основні умови угоди були виконані. Пінчук передав загальній компанії свої акції в НЗФ, а група “Приват” – всі свої активи в інших феросплавних заводах. Феросплавний холдинг був створений.
Залишалося виконати лише останній пункт – що стосується виплати боргів. Але, як стверджує Пінчук, Коломойський і Боголюбов не захотіли затвердити порядок погашення боргів, і, оскільки формально угода не була закрита, акції КЗРК так і залишилися у володінні групи “Приват”.
Далі конфлікт вийшов за межі двох сторін. Згідно з позовом Пінчука, в липні 2007 року Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов продали 50% своїх акцій в КЗРК Рінату Ахметову.
Лідери групи “Приват” у свою чергу заперечують практично всі ключові тези позову Віктора Пінчука.
На відміну від Пінчука, який спирається на ділову сторону питання, Коломойський і Боголюбов описують політичний аспект подій, про які йдеться в позові.
Зокрема вони стверджують, що Віктор Пінчук мав значний вплив на органи влади завдяки шлюбу з дочкою президента Леоніда Кучми.
Як приклад використання Віктором Пінчуком свого впливу на органи державної влади, Коломойський наводить ситуацію навколо компанії Укрнафта, контрольний пакет акцій якої належав державі.
За словами Коломойського, у 2002 році Віктор Пінчук запропонував йому і Боголюбову укласти угоду: Пінчук допомагає призначити в керуючі органи потрібних “приватівцям” людей, в обмін на що Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов віддають йому половину прибутку Уркнафти і щомісяця перераховують 5 мільйонів доларів в якийсь “спеціальний фонд”.
При цьому Коломойський стверджує, що Пінчук не приховував, що цей фонд формувався для виборчої кампанії Леоніда Кучми, який готувався до третього терміну свого президентства.
За словами Коломойського, в цілому вони перерахували в цю виборчу касу 100 мільйонів доларів.
Суть версії групи “Приват” полягає в тому, що всі претензії Віктора Пінчука зводяться до того, що він як зять Леоніда Кучми мав право вимагати акції КЗРК в обмін на підписання президентом закону про приватизацію Укррудпрому.
При цьому Коломойський категорично заперечує будь-які домовленості про покупку акцій КЗРК на користь Віктора Пінчука. За його словами така угода була, але не з Пінчуком, а … з Рінатом Ахметовим, і стосувалося лише 50% акцій комбінату.
За словами Коломойського, в березні 2004 в Мілані він зустрівся з Ахметовим, і вони домовилися, що група “Приват” купить у держави акції КЗРК, а після приватизації передасть половину акцій комбінату Рінату Ахметову.
А через деякий час Рінат Ахметов скаржився Коломойському, що Віктор Пінчук загрожує скористатися своїм впливом і, якщо КЗРК не куплять на його користь, Кучма накладе вето на прийнятий парламентом закон про приватизацію Укррудпрому.
При цьому Коломойський не заперечує факту ялтинської зустрічі з Пінчуком. Обід в ресторані “Тифліс” був, каже Коломойський. Тоді Віктор Пінчук у присутності Ахметова і братів Суркісів дійсно піднімав питання про приватизацію КЗРК, але ніяких угод з цього приводу досягнуто не було. А той факт, що після приватизації, керівниками комбінату були призначені люди Віктора Пінчука, пояснюється не тим, що комбінат був куплений на користь Пінчука, а побоюваннями, що зять президента міг здійснювати на власників КЗРК тиск.
Всі подальші домовленості про передачу комбінату Пінчуку приватівці категорично заперечують. В тому числі, слова Пінчука про те, що під виглядом акцій КЗРК за 140 мільйонів доларів йому продали компанію-пустушку Alcross.
За словами Коломойського, Пінчук спочатку знав, що Alcross – це підставна компанія, і купував її тільки для того, щоб юридично оформити повернення частини боргів по іншому активу – Нікопольському заводу феросплавів (НЗФ).
Якщо вірити Ігорю Коломойському, НЗФ – ще один завод, щодо якого Віктор Пінчук використовував свій політичний вплив. За словами Коломойського, ще в 1999 році вони домовилися з Пінчуком, що всі куплені в держави акції НЗФ будуть поділені між ними порівну. Але Віктор Пінчук не виконав цю умову, в результаті чого “приватівці” виявилися міноритарними акціонерами заводу.
Після президентських виборів 2005 року у нової влади виникли питання до приватизації часів Кучми. Причому в своїх свідченнях Ігор Коломойський не приховує, що на той момент група “Приват” активно допомагала державі відсудити у Пінчука акції НЗФ, щоб у разі успіху, купити їх самим. Нагадаємо, на той момент главою уряду була Юлія Тимошенко.
Ігор Коломойський стверджує, що ідею про створення Феросплавного холдингу запропонував не він, а сам Віктор Пінчук у квітні 2006 року на зустрічі в Женеві. За словами Коломойського, Пінчук був стурбований тим, що Юлія Тимошенко може повторно стати прем’єр-міністром, і акції Пінчука в НЗФ остаточно перейдуть під контроль держави.
Коломойський визнає всі домовленості про створення Феросплавного холдингу і участь в цій угоді “лужниковців” Олександра Бабакова і Михайла Воєводіна. Але при цьому категорично заперечує, що в цих угодах як-небудь застерігалася можливість передачі Віктору Пінчуку акцій КЗРК.
Більше того, Коломойський звинувачує Пінчука в тому, що при створенні Феросплавного холдингу, власник “Інтерпайпу” порушив домовленості і не виплатив борги, стверджуючи, що вся документація по діяльності НЗФ була знищена.
Що важливо – згідно з показаннями Коломойського, 50% акцій КЗРК були передані Рінату Ахметову приблизно за місяць до початку переговорів про створення Феросплавного холдингу. Це трапилося 24 березня 2006 року, а не в липні 2007 року, як був упевнений Віктор Пінчук.
У заключній частині своїх свідчень Ігор Коломойський запевняє суд, що у Пінчука немає шансів довести свою правоту, оскільки, згідно з українським законодавством, він упустив час для подачі позову.
Згідно з Цивільним кодексом України, звернення до суду має надійти протягом трьох років з моменту, коли особа дізналася про порушення його прав та інтересів. Віктор Пінчук подав позов в березні 2013 року, а про продаж акцій КЗРК Рінату Ахметову він дізнався в липні 2007.
Віктор Пінчук просить британський суд змусити Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова визнати, що акції КЗРК перебували і перебувають у довірчому управлінні на його користь. А також відшкодувати весь збиток від володіння комбінатом групою “Приват”, у тому числі і весь прибуток, отриманий від роботи КЗРК за весь цей час. За словами джерел в оточенні Віктора Пінчука, у разі виграшу сума виплат, належних власнику “Інтерпайпу” може скласти від 800 мільйонів до 2,5 мільярдів доларів США.
Закулісні подробиці судового протистояння Віктора Пінчука та групи “Приват” у Лондоні представляють особливий інтерес. Про підгрунтя подій десятирічної давності, навколо яких йде судовий розгляд, а також ролі Рината Ахметова в конфлікті між Віктором Пінчуком і Ігорем Коломойським читайте вже найближчим часом.
Обсяги кредитування як фізичних, так і юросіб падають. Обсяг коштів клієнтів в національній валюті у листопаді 2014 року скоротився на 1,4% до 362,9 млрд грн, а загальне скорочення з початку року склало 14,1%. Портфель коштів в іноземній валюті з початку року скоротився на 29,6% до 21,7 млрд доларів. Про це свідчать дані аналітичного огляду основних трендів в економіці, фінансового і фондового ринку, підготовленого фахівцями.
За інформацією банків, знижуються обсяги кредитування: в листопаді 2014 року зафіксовано скорочення залишків за кредитами, наданими в національній валюті, на 1,3% (9,5% з початку року) до 540,3 млрд грн. Це відбулося за рахунок скорочення залишків за кредитами, наданими як щодо юридичних осіб (на 1,1%, 9,3% з початку року, – до 430,9 млрд грн, так і щодо фізосіб (на 2,2%, 10,2% з початку року, до 109,4 млрд грн). Залишки за кредитами в іноземній валюті зменшилися за місяць на 4,9% (17,9% з початку року) до 31,6 млрд грн.
При цьому, як зазначив заступник голови правління з корпоративного бізнесу банку Петро Кравченя, великі підприємства намагаються лонгувати раніше видані кредити через складну макроекономічну ситуацію. “І великий, і малий бізнес дуже гостро реагують на поточну економічну ситуацію. Ми розуміємо, що дійсно важко зараз всім. Якщо раніше базові процентні ставки за кредитами в національній валюті становили 17-19% річних, то зараз мова йде вже про 23-25%. Деякі банки намагаються йти назустріч своїм клієнтам і реструктуризувати заборгованість”, – сказав він.
Нагадаємо, раніше аналітики прогнозували рекордні неповернення валютних кредитів в Україні – до 4 мільярдів доларів до кінця 2015 року. …
Бійці батальйону Дніпро, які раніше захопили Одеський нафтопереробний завод, зажадали у підприємства надати людей для вивезення нафтопродуктів. На територію заводу бійці підігнали три бензовози. Про це повідомив генеральний директор підприємства Василь Пономаренко.
За його словами, вранці бійці зажадали в охорони підприємства надати ключі від воріт і доступ до шлагбауму підприємства.
“Після відмови співробітників НПЗ бійці коломойського скрутили охорону, відкрили ворота, передали нам лист від слідчого Жуковської про те, щоб ми надали людей для сприяння в зливі нафтопродуктів”, – розповів Пономаренко. При цьому, за його словами, він не має такої можливості, оскільки на заводі зараз відсутні працівники – на підприємстві офіційно оголошений простій. Також завод відключений через борги від електроенергії.
Зараз на ОНПЗ підігнали три бензовози. Керівництво заводу викликало на місце правоохоронців, очікується прибуття слідчої групи.
Також гендиректор заводу звернувся до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з проханням провести перевірку на предмет того, чи законно перебувають на території НПЗ бійці батальйону Дніпро.
Як уже повідомлялося, 22 листопада 2014 року озброєні люди банди коломойського “приват” захопили Одеський НПЗ. Вторгнення почалося зі спроби співробітників компанії Укртранснафтопродукт оглянути резервуари із заарештованою раніше нафтою.
На думку адвоката підприємства Андрія Федура, метою захоплення є викрадення нафти з Одеського НПЗ на десятки мільйонів гривень.
11 грудня озброєні люди під прицілами автоматів змусили працівників Одеського НПЗ перекачати нафтопродукти на підприємство Синтез Ойл, яке належить банді “приват” коломойського і боголюбова.
З 16 грудня 2014 року керівництво заводу оголосило зупинку НПЗ до особливого розпорядження. …
Світова преса пише про ембарго Кремля на імпорт європейських та американських харчових продуктів у відповідь на санкції, запроваджених Заходом проти Росії за її дії з дестабілізації Східної України. Це ембарго вдарить більше по самій Росії, не виключений дефіцит деяких харчів у цій державі, а також падіння курсу російського рубля. І хоча не всі в ЄС у захваті від «харчової війни» через втрати російського ринку, однак багато хто в Європі готовий ставити міркування безпеки вище короткотермінових економічних інтересів, вважаючи, що не можна миритися з агресивністю путінської Росії.
Газета Financial Times пише про контр-санкції, які Москва запровадила проти США та ЄС у відповідь на їхні обмежувальні заходи. Президент Путін підписав указ, яким забороняється імпорт харчових продуктів – зокрема м’яса, риби, молочних та інших. Але не лише харчі є в російському меню. Прем’єр Дмитро Медведєв натякнув на можливу заборону польотів західних авіакомпаній у російському авіапросторі. Також розглядаються обмеження на автомобілі та літаки західного виробництва. І хоча останні кроки Москви шокували західні столиці, використання Москвою харчів та сільськогосподарської продукції як політичної зброї не є чимось новим. Росія давно вже запровадила обмеження щодо продукції з Молдови та Грузії, а нещодавно заборонила імпорт польських яблук. Але нинішні обмеження сягнули набагато більшого масштабу. Росія є найбільшим іноземним ринком для фруктів та овочів із ЄС, вартість експорту яких становить 2 мільярди євро на рік. Росія також є другим у світі ринком для експорту американської курятини. Газета пише, що російське ембарго вдарить не лише по європейцях і американцях, але зашкодить також і російським споживачам, оскільки Росія є великим імпортером харчових продуктів. У короткотерміновій перспективі росіяни можуть зіштовхнутись із дефіцитом продуктів та стрибком цін. І це ляже тягарем на плечі бідніших росіян, які витрачають більшу частину зарплат та пенсій на продукти харчування. Але наслідки будуть і для цілої економіки, оскільки інфляційний поштовх може дестабілізувати рубль.
Часопис Foreign Policy пише, що харчове ембарго Росії вдарить по ній самій навіть більше, оскільки 40 відсотків харчів Росія імпортує. І хоча крок Путіна щодо більшого опертя на власний агрокомплекс може сподобатись сільським мешканцям, однак сад для заміщення польських яблук за ніч не посадиш. ЄС постраждає від російських заходів більше, аніж США. Непросто буде польським фермерам. Польський експорт до Росії та України впав на 25 відсотків, відколи ЄС запровадив санкції проти Москви за її дії з дестабілізації України. Польський агроекспорт може зазнати ще більшого спаду, але Польща готова на економічні втрати, враховуючи загрозу, яку становить собою Росія. Але довготривалий вплив російських санкцій на європейську економіку, яка намагається вийти з кризи, наразі передбачити нелегко. Росія є третім торговельним партнером ЄС після Китаю та США, але ЄС, імпортуючи товарів та сировини з Росії щороку на суму в 277 мільярдів доларів, був досі найбільшим торговельним партнером Москви.
Газета Wall Street Journal вміщує статтю посла України у Вашингтоні Олександра Моцика, в якій мовиться, що сподівання на те, що трагедія в небі над Східною Україною з малайзійським лайнером стане поворотним пунктом, який змусить Москву переглянути політику конфронтації з Україною, не справдились. Навпаки, замість перегляду своєї ворожої політики, Москва вирішила подвоїти зусилля щодо ескалації конфлікту, йдеться у статті. Нині росіяни обстрілюють із артилерії та ракетних установок позиції українських військових, і це здійснюється з території Росії. Проросійські сепаратисти обстрілюють житлові райони східноукраїнських міст. Посол закликає міжнародну спільноту виступити єдиним фронтом проти Росії. Політика санкцій проти Росії вказує, що Захід усвідомлює наслідки агресії Росії проти України, адже це справа глобальної безпеки! «Сьогодні українці приносять у жертву свої життя заради демократичних цінностей, миру та безпеки, протистоячи спробам Москви повернути хід історії і знову зіштовхнути Європу в темряву часів Холодної війни», – зазначає посол Моцик у статті. Наступним логічним, на його думку, кроком з боку Заходу було би визнання так званих «ДНР» та «ЛНР» іноземними терористичними організаціями. А відтак їхні спонсори автоматично стануть спонсорами міжнародного тероризму. …
