01001, Київ, Україна
info@ukrlines.com

За 25 років площа зелених насаджень у Києві зменшилася вдвічі

На що перетворилася найзеленіша столиця Європи і чому так сталося?

Ще чверть століття тому Київ був містом, у якому хотілося жити, а кияни по праву пишалися тим, що столиця була найзеленішим мегаполісом Європи. Проте за 25 років «господарювання» площа зелених насаджень у Києві зменшилася вдвічі. Сьогодні на одного киянина припадає менше 14,5 кв. м рослинності за європейської норми у 25 кв. м.

Стратегія розвитку столиці до 2025 року передбачає забезпеченість зеленими зонами загального користування у 2025 році на рівні 20 кв. м рослинності на мешканця. Та чи буде досягнуто цього результату за нинішніх темпів тотальної забудови та принципів господарювання у місті?

Рік тому, під час виборів мера та депутатів Київради, програми кожної політичної сили чи кандидата обіцяли киянам створення «комфортного міста». Вочевидь, і мер, і теперішні «виразники інтересів киян», яким довірливі жителі столиці віддали свої голоси, поняття «комфорт» трактують по-своєму, відповідно до власних інтересів. Тим часом у міжнародних рейтингах Київ стабільно визнається одним з найгірших за рівнем життя містом.

Згідно з нещодавно оприлюдненим журналом Economist рейтингом найбільш придатних для життя міст, Київ перебуває в останній десятці (загалом у списку 140 позицій). Там ми випереджаємо столиці Зімбабве, Нігерії та Папуа Нової Гвінеї. Останнє місце, до речі, посів наполовину полеглий у руїнах Дамаск.

Майже щодня відбуваються протести киян проти неконтрольованих та незаконних забудов, які поступово, але невідворотно знищують зелені насадження в Києві. Відсутність комплексного підходу до розвитку та забудови столиці призводить до значного погіршення її екологічного стану.

У Києві практично не створюються нові зелені зони, але при цьому активно знищуються навіть ті, що якимось дивом вдалося зберегти. Внаслідок цього сьогодні наша столиця посідає аж 30-те місце в екологічному рейтингу міст Європи з показником індексу екологічного добробуту на рівні 32,33 зі 100.

За два роки у Києві з’явилося 37 нових скверів і на 30 га збільшилася площа зелених зон. Про це заявив мер Києва Віталій Кличко під час звіту про результати своєї діяльності на посаді. «Київ здавна вважався зеленою столицею. І два роки тому ми поставили завдання – повернути це звання нашому місту. Тож за два останніх роки статус скверу було надано 140 земельним ділянкам, на 30 га збільшилась площа зелених зон, з’явилося 37 нових скверів, оновлено понад 100 зелених зон міста», – запевнив Кличко.

За даними метеостанції Центральної геофізичної обсерваторії, загальний рівень забруднення у Києві є вищим від середнього по Україні й характеризується як високий. У повітрі – понад два десятки різних шкідливих домішок: діоксид сірки, оксид вуглецю, формальдегід і звичайний пил. Особливу небезпеку становить діоксид азоту – його концентрація перевищує норму вдвічі.

Одним з основних та найбільш шкідливих джерел забруднення повітря у Києві є транспорт, насамперед автомобільний. Ще у 2012 році кількість зареєстрованих автотранспортних засобів перетнула мільйонну позначку. Іншою гострою екологічною проблемою міста залишається неправильне поводження з відходами.

Досі в Києві не запроваджено системи утилізації сміття та знешкодження токсичних відходів. Внаслідок безграмотного підходу до розв’язання цього стратегічного з екологічної точки зору питання малі річки, що колись були окрасою нашого міста, перетворюються на стічні канави.

Однією з найважливіших причин забруднення столиці є наявність промислових підприємств у межах міста, серед яких «Радикал», «Захід», «Радон» та сміттєспалювальний завод «Енергія».

Стверджувати, що такий екологічний стан справ можливий через недосконалість законодавства, не можна. Навпаки, у нас на диво прогресивні закони й цілком прийнятні екологічні норми.

Нещодавно, 4 жовтня 2016 року, парламент ухвалив законопроект «Про оцінку впливу на довкілля» (№2009а-д), який зараз готується на розгляд після вето президента. Документ передбачає визначити в Кодексі про адміністративні правопорушення відповідальність за порушення у сфері оцінки впливу на довкілля.

Так, за надання неправдивої чи неповної інформації про вплив планованої діяльності на стан довкілля або порушення процедури оцінки впливу чиновників та підприємців планується карати штрафом у розмірі від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 3400 грн). За недотримання екологічних умов під час ведення господарської діяльності штраф сягатиме 200–500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400–8500 грн). Проте чого варті ці штрафи, коли, наприклад, існує налагоджена корупційна система, за якої інспектори екологічних інспекцій за хабарі заплющують очі на очевидні порушення екологічних норм?

Київська влада матиме неабиякий вплив на реалізацію вказаного законопроекту, оскільки саме орган місцевого самоврядування приймає рішення про провадження планованої діяльності, яка матиме вплив на довкілля, та затверджує параметри й умови її провадження. Приймаючи рішення про здійснення планованої діяльності, міська рада буде зобов’язана враховувати рішення з оцінки впливу на довкілля.

Слід зазначити, що, відповідно до положень законопроекту, процес оцінки впливу на довкілля обов’язково включатиме громадське обговорення. Громадськість матиме право подавати будь-які зауваження чи пропозиції, які, на її думку, стосуються планованої діяльності. Отже, реалізація даного законопроекту та екологічне майбутнє міста у першу чергу залежатиме від місцевої влади та місцевої громади.

Київ міг би бути подібним до міста Калгарі у Канаді, яке визнається найчистішим містом світу. У ньому розміщено безліч підприємств з видобутку газу та виробництва біодизельного пального. Однак ретельно спланована, а головне – виконана програма захисту довкілля, а також велика площа, відведена під парки, забезпечують місту чисте повітря. У Києві ж промислові зони та шкідливе виробництво, транспорт та щільне будівництво поступово перетворюють екологічний стан на катастрофічний.

Чому так сталося? Не тільки тому, що владу в Києві, наче смачний пиріг, ділили та продовжують ділити ті, для кого комфорт міста – це їхній особистий комфорт, що полягає у збагаченні за будь-яку ціну на будівництві висоток та торговельно-розважальних центрів, всупереч логіці та будівельним нормам.
Їм байдуже, адже їхнє справжнє життя минає в інших країнах, або принаймні в елітних поселеннях за межами столиці. Вони не користуються послугами дільниць з обслуговування житлового фонду (колишніх ЖЕКів), не їздять у громадському транспорті, не водять дітей до звичайних дитячих садків і шкіл. Їм комфортно заробляти на тому, що вони руйнують колись найкраще для життя місто. Бо це не їхнє місто, це не їхнє життя.

Київська влада не має жодного уявлення про те, як керувати розвитком міста, що в інших країнах здійснюється за допомогою спеціальної науки – урбаністики. Багато вчених присвятили своє життя створенню ідеологій управління міським простором. У праці «Міста-сади майбутнього», що на багато років випередила свій час, Ебенізер Говард писав, що економічного та екологічного добробуту може бути досягнуто, якщо місто керується колективно.

Засновник чиказької школи соціальної екології Роберт Парк розробив теорію організації міст, що базується на соціальному контролі та консенсусі між різними групами жителів. Парк, зокрема, вперше обґрунтував провідну роль у функціонуванні міської спільноти, тобто «сусідства» – невеликого району (мешканців якого об’єднують соціальні й культурні зв’язки) з виборними органами низового самоуправління.

У розвинених країнах уже багато років працює технологія управління містом, яка передбачає участь громадян та їхніх спільнот у прийнятті рішень, а також їхню цілеспрямовану підтримку з боку влади. Спираючись на цей успішний досвід, таку ідеологію має бути запроваджено і в Києві.

Саме завдяки небайдужості киян, їхній активності та прагненню жити у справді комфортному місті мрія про покращення якості життя та розмаїте міське середовище з привабливим публічним простором та цікавим суспільним життям стане реальністю. Саме тоді Київ знову очолить рейтинги найпривабливіших міст світу.

Правда України

Read More

Так звані українські депутати залишили пільги для колег часів СРСР

На засіданні парламенту народні депутати України відмовилися підтримувати запит нардепа з фракції Радикальної партії Юрія-Богдана Шухевича щодо зняття грифу «опублікуванню не підлягає» та скасування всіх засекречених нормативно-правових актів Президента України, якими встановлені «незаконні пенсійні привілеї для колишніх народних депутатів УРСР та СРСР, колишніх перших секретарів обкомів Компартії України і т.д., а також членів їхніх сімей, яким нараховують пенсії, виходячи з посадового окладу міністра Кабінету міністрів України», – випливає зі статусу документа на офіційному сайті Верховної Ради.

В ході голосування відповідний депутатський запит підтримали лише 84 парламентарія з 308 зареєстрованих в сесійній залі. Утримався – один депутат, не голосували 223 обранця.

Відзначимо, з фракції Радикальної партії запит підтримали лише чотири парламентарії, а не голосували за документ 15 «радикалів».

Як відомо, раніше Рада не підтримала аналогічне звернення Шухевича до екс-прем’єра Арсенія Яценюка. Депутат вимагав від Кабміну провести ревізію соцзабезпечення колишніх депутатів і чиновників часів УРСР і СРСР і скасувати нарахування їм підвищених пенсій, а також заблокувати надання їм державних пільг.

Раніше парламент 247 голосами скасував оподаткування пенсій як для працюючих, так і для непрацюючих пенсіонерів в розмірі до 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, – йдеться в законопроекті №4245 про внесення змін до Податкового кодексу щодо звільнення від оподаткування пенсій. Документ був внесений до парламенту Ю.Шухевичем.

Правда України

Read More

Кривавий диктатор витратив пенсійні накопичення своїх пенсіонерів

Держдума “заморозила” на три роки пенсійні накопичення близько 30 мільйонів росіян.

Це вже четверта за рахунком «заморозка» накопичень, вперше уряд запропонував цей захід в 2014 році.

Держдума РФ прийняла в третьому читанні закон, який передбачає «заморожування» пенсійних накопичень росіян в найближчі три роки.

Це вже четверта за рахунком «заморозка» накопичень, вперше уряд запропонував цей захід в 2014 році. Законопроект встановлює обов’язок ПФР в 2017-2019 роках враховувати внески на обов’язкове пенсійне страхування, виходячи з напрямку повного розміру індивідуальної частини тарифу страхового внеску на фінансування страхової пенсії. За підрахунками Мінфіну РФ, закон торкнеться близько 30 млн осіб.

Правда України

Read More

Скільки грошей отримують українські міністри уряду Гройсмана

Заробітна плата міністра освіти і науки Лілії Гриневич в листопаді склала 44 249,86 гривень.

Про це йдеться у відповіді Міністерства освіти і науки.

Сума коштів, нарахована Гриневич в листопаді, склала 28 807,27 гривень, з них посадовий оклад склав 8 727,27 гривень, надбавка за вислугу років – 1 570,91 гривень, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень – 1 309,09 гривень, оплата за дні відрядження – 8 472,73 гривні, надбавка за інтенсивність праці – 8 727,27 гривень, відпускні – 5 042,59 гривні, премія за жовтень – 10 400 гривень.

Також у відповіді йдеться, що в листопаді Гриневич отримувала матеріальну допомогу на оздоровлення – 21 137,93 гривень.

У листопаді 2016 року міністру внутрішніх справ України Арсену Авакову за інтенсивність праці нарахували надбавку до зарплати розміром 16 тис. гривень. Ця сума дорівнює майже 11 мінімальним заробітним платам (до 1 грудня її розмір становив 1450 гривень).

Про це повідомляється у відповіді МВС на запит журналістів.

Вся сума зарплати міністра склала 42 240 грн, з яких посадовий оклад – 16 тис. грн, надбавка за вислугу років – 3 840 грн, надбавка за роботу з секретними документами – 3 200 і надбавка за виконання функції державного експерта з питань таємниці – 3 200 гривень.

Матеріальна допомога в листопаді голові МВС не встановлювалася і не виплачувалася. Після вирахування податків та зборів він отримав 34 003 гривні.

Правда України

Read More

Що таке концепція зміни системи охорони здоров’я України

30 листопада Кабінет Міністрів дав старт розгортанню національного медичного страхування в Україні.

Я вітаю всіх колег причетних до роботи над прийнятою Кабміном концепцією реформи. Написання цього документу зайняло більше року, але результат вартий зусиль.

Прийняття концепції — це політична згода щодо принципових змін у системі охорони здоров’я, відповідь на питання “як буде виглядати система взагалі?”.

Цей документ написаний нескладною мовою. А в цій та наступних колонках я розповім про те, що ми робимо ще простішими словами.

Як працює зараз наша система охорони здоров’я? Якщо одним реченням, так: чиновники розподіляють кошти по всіх медзакладах за нормами планової економіки, розробленими ще за часів Брежнєва.

Що в такій системі потрібно робити, якщо ви хочете отримати від держави кошти? Побудувати лікарню, бо є лікарня — будуть і кошти. І чим менше до лікарні буде ходити пацієнтів, тим менше буде витрат.

Так ми десятиріччями стимулювали розмір мережі, і не стимулювали якість.

Зараз ми на другому місті за кількістю лікарняних ліжок у Європі, попереду тільки Білорусь. І ці ліжкомісця за звітністю завжди заповнені. Тож в кожний момент часу в українських лікарнях лежить ціле місто розміром з Вінницю — разом з немовлятами та старими людьми.

І ось ми по усіх побудованих мільйонах квадратних метрів інфраструктури тонким шаром розмазуємо кошти. Оскільки потоки розподіляються через місцеві бюджети, то на них нерідко сидить чийсь сват чи кум: “В цієї лікарні головний лікар мій родич — вона для нас “пріоритет”. А всі інші кивають головою: “Ну ви ж розумієте…”

Ми змінюємо головну річ: фінансові стимули. Замість того, щоб платити лікарням за те, що вони просто існують, ми починаємо платити за те, що туди ідуть лікуватися люди.

А після “декомунізації” нашої медицини буде: “є пацієнт — є кошти”. І щоб це запрацювало, ми запускаємо національне медичне страхування.

Якщо ви прийдете в будь-яку лікарню, яка увійшла до програми національного страхування, ви отримаєте допомогу за однаковим стандартом зі всіма іншими громадянами України, а лікарня чи амбулаторія отримає відшкодування за єдиними правилами для всіх лікарень.

Саме це і значить “гроші ідуть за пацієнтом”.

Національне страхування є в усіх цивілізованих країнах. А конкретно обрана нами модель є в багатьох з них: Велика Британія, Швеція, Італія, Таїланд, Іспанія, Бразилія, Канада, Філіппіни.

Нашу концепцію підтримають міжнародні партнери, які розуміються на міжнародних тенденціях. 17 листопада вони навіть виступили з об’єднаною заявою на підтримку нашого плану.

В національній страховій системі не потрібно купувати страховий поліс. Ви застраховані, тому що ви громадянин. Ваш “поліс” — це ваш паспорт.

Разом з пацієнтом та його “полісом” у медзаклад за прямим контрактом прийдуть гроші напряму від національного страховика — держави.

Без посередників, планів розподілу, перевиконанню планів ліжко-місць, без “особливих” лікарень, де у “головного” добрі стосунки з головою облздрава.

Є пацієнти? — є гроші за прямим та прозорим контрактом.

Пішли всі пацієнти? То з ними пішли і кошти.

Нема різниці де лікується людина — в приватній, комунальній чи залізничній лікарні, всі вони для нас однакові.

Гроші будуть там, де лікують якісно.

Ми не вводимо додаткові збори. Не створюємо для них ніяких додаткових фондів.

То звідки гроші? Прямо з бюджету.

Ми всі платимо податки до бюджету — і не тільки з заробітної платні. Ми платимо ПДВ з будь-якої покупки, ми платимо акциз на бензин кожного разу коли їдемо у автомобілі чи автобусі. Ці непрямі податки платять і люди, що отримають зарплатню у конверті і заробітчани, що відправляють кошти родинам в Україні.

Кожен рік Верховна Рада затверджує національний бюджет та окрему його частину, яка йде на охорону здоров’я. В ній лежить часточка податків кожного з нас. В 2017-му ці внески разом складуть 55 мільярдів гривень.

Всі розуміють — чим більший обсяг зібраних внесків у страховика (страховий пул), тим більше покриття він може забезпечити. У нас буде національний — тобто найбільший з усіх можливих.

При цьому не буде ніякого нового фонду-монстра, ніхто не буде володіти цими коштами. Не буде чиновника, який розподіляє їх вручну. Буде електронна система і буде тільки національний технічний оператор-страховик, що здійснює проплати напряму з бюджету та контролює якість.

Цей оператор — Національна Служба Здоров’я України, яку ми створюємо.

Різниця між оператором та фондом подібна до різниці між касиром та банком. Оператор не володіє коштами, він їх тільки рахує.

Щороку Кабмін буде затверджувати “Державний гарантований пакет медичних послуг” — повний обсяг послуг, які пацієнт отримає безоплатно. А також і список послуг, для яких потрібна співоплата за єдиними для всієї країни тарифами.

А Верховна Рада буде приймати бюджет медичної системи.

Національним страхуванням будуть повністю фінансово покриті екстрена допомога та первинна ланка медицини. І я пишу “повністю покриті” буквально — з ліками, зарплатами, аналізами тощо.

Вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) допомога будуть фінансуватися в єдиному для всіх громадян обсязі та за однаковими для всіх правилами.

Що буде з тими послугами, які держава не буде гарантувати? У людини буде широкий вибір добровільного медичного страхування. Цей ринок виросте, а ціни на приватну страховку впадуть.

Чому національна система називається солідарною? Тому що і внески (податки) і будь-які можливі доплати будуть вносити всі — незалежно від доходів людини. А використовувати стільки, скільки реально і прозоро гарантує держава — також незалежно від доходів.

Для соціально незахищених громадян не буде навіть і доплат — і це теж солідарність та підтримка тих, хто сьогодні найслабкіший з нас.

Лікар не повинен думати про те, бідний його пацієнт чи багатий. За всіма — однакова медична страховка. І ці страхові кошти потрапляють саме туди, куди звернулася людина.

А пацієнт повинен розуміти, що якщо він отримав неякісне обслуговання за страховкою, він просто піде в іншу лікарню (а разом з ним і гроші).

Зміняться ролі всіх, хто працює в системі.

Нова роль держави — страхувати фінансові ризики, пов’язані з лікуванням, контролювати якість та оперувати контрактами.

Роль лікарів — лікувати. Не писати звіти, не приймати представників фармкомпаній — саме лікувати.

Лікарі зможуть вільно обирати де і як їм працювати. Хтось хоче бути найманим працівником і спокійно допрацювати до пенсії. Інші готові відкрити приватну практику, орендувати кабінет і самостійно адмініструвати базу своїх пацієнтів. А хтось, можливо, думає про відкриття власної клініки. Всі форми будуть для національного страховика рівноправними.

Роль пацієнтів — знайти свого лікаря, якому вони довіряють та виконувати його рекомендації.

У них надзвичайно важлива роль — саме громади володіють майже всією медичною інфраструктурою (тою, на яку можна покласти ціле місто розміром з Вінницю).

Це неймовірний обсяг площ і зазвичай таке ж неймовірно неефективне їх використання.

Реальний приклад з регіонів: десь 50 років тому побудували пологове відділення і воно стоїть досі. Півсторіччя тому, можливо, воно було потрібне, а зараз приймає 2 пологів на місяць. Це не просто замало — це небезпечно і для жінки, і для малюка. То може зробити там замість пологового відділення реабілітаційний центр для ветеранів?

І взагалі — що робити з медичною інфраструктурою? Робити комунальні неприбуткові підприємства чи, як у Польші, здати інфраструктуру в оренду самим лікарям?

Мати на первинному рівні великі поліклініки чи розгалужену мережу дрібних амбулаторій в мікрорайонах? Здавати по комерційних ставках або шукати найкращих лікарів і здавати їм по 1 гривні на рік?

Роль громад — знаходити відповіді на всі ці питання. Де і скільки їм потрібно інфраструктури і якої саме. Бо все це — їх власність і ніхто крім них не вирішить що з нею робити.

Ми переходимо у нову систему відносин — але значно простішу, зрозумілішу та, що головне, з єдиними для всіх правилами фінансування, прив’язаними до людей.

Система охорони здоров’я дуже велика. Перезапустити її в один момент можливо, але варто пам’ятати, що ця система складається з живих людей — і нікому з нас не потрібен шок різких змін. Тому ми все робимо поступово, але в швидкому темпі.

У вересні ми надали лікарням автономію у плануванні штатів, відмінивши горезвісний 33-й наказ МОЗ. Він “прив’язував” кількість персоналу до кількості лікарняних ліжок. В минулу середу ми надали лікарням автономію фінансового планування — медичним закладам більше не потрібно звітувати чому сума, витрачена на опалення в листопаді не співпадає з планом зробленим за рік до того.

Багато хто говорив: “Ну що ви, це ж основоположні речі, в лікарнях не зможуть розібратися скільки їм буде потрібно прибиральниць, якщо ми не дамо норми згори”.

Але станом на сьогоднішній ранок небо так і не впало на землю. Особливих скарг теж не було.

Попереду — головна автономія — господарська, яка відкриє можливість прямого контрактування медичних закладів. Автономізація закладів — неминуча, бо вона фінансово вигідна і лікарям і громадам.

Тому реформа вже йде.

А виплати “за пацієнта” ми плануємо почати з середини 2017-го року — на первинній ланці. Це перший етап.

Первинна ланка — це сімейні лікарі, терапевти, педіатри. Це лікарі першого контакту, вони повинні знати вашу історію, розуміти ваш спосіб життя.

В цивілізованих країнах такі лікарі без госпіталізації вирішують до 80% (!) медичних звернень за допомогою сучасних знань, базової апаратури та найбільш розповсюджених аналізів та ліків.

Як ви думаєте, чи легко знайти такого лікаря в Україні? Чесно кажучи, не дуже. Тому ми не можемо просто змінити фінансування. Реформа прямо пов’язана з навчанням лікарів, безоплатними ліками (реімбурсація), процесом децентралізації.

А ще це не одна реформа, а дві паралельно — одна у містах, інша на селі. В містах лікарі будуть конкурувати за пацієнтів. А в селах громади будуть конкурувати умовами праці за кращих лікарів.

Система справді велика і, щоб її змінити, потрібен інтегрований план.

Звичайно, нам також хотілось би, щоб всі процеси йшли швидше. Але ми нічого не обіцяємо, доки ми в цьому не впевнені. Зараз ми розуміємо, що можемо почати виплати на первинці з середини року.

Вторинна та спеціалізована допомога увійдуть в реформу через рік, а у 2017-му вони будуть готуватись до старту реформи.

У наступній статті я розповім навіщо нам всім потрібні госпітальні округи.

Якщо в вас є питання щодо тем цієї статті — пишіть у коментах, відповімо або прямо там або в окремому тексті.

Інтегрований план ми опублікуємо до кінця року. І тоді ж зможемо розказати більше, як все буде працювати для громадянина.

І наостанок хочу нагадати тим, хто вважає, що “в України ніколи не буде нормальної медицини”, що ще декілька років тому були люди, які говорили, що “в України ніколи не буде нормальної армії”.

Вітаю з учорашнім святом Збройних сил усіх, хто до нього причетний.

Правда України

Read More

Споживання суспільством фейкових новин є аналогічним до схильністі поїдання екскрементів

Папа Римський Франциск засудив велику кількість дезінформації в пресі, назвавши її “можливо, найгіршою шкодою, яку можуть завдати ЗМІ”.

Про це повідомляє в четвер служба ВВС.

Понтифік порівняв споживання суспільством фейкових новин зі схильністю до копрофагії (поїдання власних або чужих екскрементів).

“Я думаю, що ЗМІ повинні бути більш зрозумілими, більш прозорими і не опускатися – вибачте на слові – до копрофілії, тобто постійного бажання розповідати про скандали і гидоти, навіть якщо це правда”, – сказав Франциск в інтерв’ю бельгійському католицькому виданню.

За його словами, люди не можуть зробити серйозних висновків про ту чи й іншу ситуацію, якщо ЗМІ дають їм тільки частину правди, а не загальну картину.

Таким чином Папа прокоментував невщухаючий скандал з публікацією недостовірних повідомлень в ході виборчої кампанії в США.

Скандал торкнувся і самого Франциска, після того як в соціальних мережах почали поширюватися повідомлення про те, він нібито підтримував одного з кандидатів.

Вал критики обрушився, зокрема, на соцмережу, якій дорікали за нездатність виявляти і оперативно видаляти помилкові новини.

У той же час днями мережа анонсувала тестування алгоритму, який повинен допомогти виявляти і фільтрувати псевдоновинні повідомлення.

Правда України

Read More

Продажні суди за хабарі відновили діяльність 9 банків-банкрутів

Національний банк вбачає виникнення ризиків для фінансової стабільності через прийняття судами неправосудних рішень щодо відновлення діяльності банків, відносно яких вже прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та їх ліквідацію.

Про це йдеться у повідомленні регулятора.

Як наголошується, станом на 6 грудня щодо 9 банків суди прийняли рішення про відновлення їх діяльності або про скасування рішення про їх віднесення до категорії неплатоспроможних.

Зокрема, це банки: Капітал, Східно-промисловий комерційний банк, Велес, Радикал банк, Укрінбанк, Преміум, Союз, Фінансова ініціатива, Київська Русь.

“Подібні рішення судів вже створили прецедент, коли судова система використовується власниками банків, виведених з ринку, у власних інтересах і як квазі-легітимний інструмент повернення таких банків на ринок”, – наголосив директор Юридичного департаменту Національного банку Олег Заморський.

“Це, у свою чергу, нівелює зусилля НБУ, спрямовані на оздоровлення банків України та очищення банківського сектору від банків-зомбі і банків-мийок”, – додав він.

У прес-службі повідомили, що Національний банк вже звернувся до Верховного Суду України з відповідною заявою щодо перегляду рішень касаційної інстанції.

Правда України

Read More

Екс-дипломатка-контрабандистка ліщишин через суд хоче відновитися в МЗС

Колишній перший секретар посольства України в Словаччині Оксана Ліщишин, яка стала відомою через участь її чоловіка у контрабанді цигарок під виглядом “дипломатичного вантажу”, оскаржує своє звільнення з дипломатичної служби.

Про це повідомили нам джерела в МЗС.

Співрозмовники наголосили, що скандально відомий дипломат вимагає скасувати її звільнення з дипслужби, відновити на роботі в посольстві, а також компенсувати матеріальні збитки.

Інформація у відкритих судових реєстрах підтверджує дані наших джерел.

Так, на порталі “Судова влада України” є інформація про скаргу №826/15473/16, подану Оксаною Ліщишин одночасно проти міністерства, проти заступника глави МЗС, що курує кадрові питання, та проти голови комісії, яка підтвердила порушення присяги Оксаною Ліщишин. МЗС та два дипломати зазначені у повідомленні порталу як “боржники” екс-дипломата.

Детальний текст позовних вимог наразі не оприлюднюється.

Як ми повідомляли, раніше ужгородський суд визнав Сергія Ліщишина, чоловіка Оксани Ліщишин, винним у спробі контрабанди цигарок через митний кордон України.

В попередній ухвалі суду стверджувалося, що він пред’явив на митниці лист про диппошту за підписом дружини, першого секретаря посольства. При цьому Сергій Ліщишин пред’явив на кордоні дипломатичний паспорт.

Відповідно до постанови за цією справою суд конфіскував товар, а також мікроавтобус дипломата-контрабандиста.

Однак станом на 7 грудня на порталі “Судова влада України” зазначено, що Ліщишин успішно оскаржив постанову про визнання його винним. За даними порталу, постанову було змінено. Водночас рішення про її зміну та текст нової постанови наразі не опубліковані.

Як повідомлялося, скандал навколо контрабанди розпочався в травні. В червні, коли з’явилися свідчення про причетність керівництва посольства до контрабанди, президент Порошенко звільнив скандального посла України в Словаччині.

В вересні Оксану Ліщишин звільнили з дипслужби через “порушення присяги”.

Правда України

Read More

Адвокат збоченця і крадуна онищенка викрив його у співпраці з агресорами

Уже підзабута “справа Онищенко” отримала новий скандальний оборот.

Як доказ представник СБУ продемонстрував переписку з телефону адвоката в “газовій справі” депутата Олександра Онищенка – Андрія Циганкова з якимсь громадянином “Д”.

Крім того, генпрокурор Юрій Луценко заявив, що на Онищенка в справі є тонни документів, а один зі свідків, що знаходиться за кордоном, незабаром дасть докази незаконних дій Онищенко, і не тільки у газовій справі.

Сам Онищенко, за нашою інформацією, давно готувався опублікувати порцію компромату на українську владу, в тому числі і особисто на президента Петра Порошенка: про підкупи депутатів, газові справи та інше.

Інформація, озвучена СБУ на брифінгу 1 грудня, змусила Онищенко зробити у відповідь гучну заяву про те, що він передав спецслужбам США весь компромат на Порошенка.

Також опальний бізнесмен заявив, що його нинішнього адвоката Циганкова йому нав’язав “смотрящий” за судами і прокуратурою Олександр Грановський.

Ми вирішили з’ясувати, чи дійсно Грановський привів Циганкова в справу Онищенко, а також – чи достовірне листування, яку продемонстрували в СБУ.

Ми розраховували на короткий коментар.

Але Циганков, який після затримання СБУ та вилучення у нього телефону знаходиться за кордоном, виявився несподівано багатослівним.

Циганков каже, що зустрічався з Онищенко не тільки в Москві, але і в інших країнах, хоча Онищенко заперечував свої поїздки в Росію:

“Той аспект і той формат наших зустрічей в Москві, як вони проходили, або демонструє повну деградацію спецслужб Росії, або у них лояльне ставлення до того формату присутності в Росії, який міг дозволити собі мій клієнт.

У центрі Москви, з двома охоронцями, у яких під куртками видно наявність спецзасобів? І при цьому правоохоронці не реагують? Чи можна уявити собі народного депутата України в центрі Москви в таких умовах?”

Вчора Генпрокурор розкрив інформацію про те, що йде ряд допитів не в Україні. Це дійсно так. В силу обставин в рамках кримінального провадження я не можу говорити, де і кого допитують.

Мені відомо, у якій справі йдуть процесуальні дії. Це стосується моїх клієнтів, і це стосується “справи Онищенко”.

Вилучення телефону у мене як у адвоката в цій справі, порушує адвокатську таємницю.

Я розчарований вилученням телефону у мене, і тим, що суд вирішив, що співробітники СБУ обґрунтовано забрали у мене телефон. Моя заява про неправомірні дії співробітників СБУ залишено прокуратурою без уваги. Наскільки можна обмежувати адвокатську таємницю інтересами нацбезпеки? Я вважаю, що не можна.

Швидше за все, остаточну крапку поставить рішення Європейського суду з прав людини. Однак, для його реалізації необхідна саме воля клієнта або, як мінімум, відсутність його заперечень.

Відносно листування, Онищенко стверджує, що вона неправдива і не має відношення до справи. Він є підозрюваним у рамках кримінальної справи. Договір на надання мною правової допомоги в цій справі не розірвано.

У своїх коментарях я пов’язаний позицією клієнта. Клієнт говорить, що листування недійсне.

Також Циганков каже, що його телефон знаходиться в розпорядженні СБУ:

Рішення розкрити переписку для суспільства, фактично розголосити таємницю слідства, – це рішення слідчого. Сподіваюся, що на це отримано відповідне процесуальне рішення. Я не заперечую і не можу підтвердити.

Після того як СБУ забрало телефон, спілкування стало дуже напруженим з боку мого клієнта. Він вирішив, що мені буде неправильно повертатися в Україну в той день (коли у мене вилучили телефон). Однак, ініціатива мого повернення саме в той день належала клієнту.

До приїзду, коли мене затримало СБУ я був за кордоном, і вирішив, що правильно виїхати, оскільки знав про те, що Онищенко планує перший викид компромату і повернувся в Україну саме в день безальтернативного запрошення в СБУ на прохання представника Онищенко.

Також невстановлені особи інтерпретували йому мої свідчення, які я давав в СБУ. У відповідь на це я йому запропонував непрямими методами встановити правду і те, що з мого боку щодо нього не було показань, які звинувачують його в сепаратизмі: письмово опитати мене його адвокатами, узгодити той же поліграф, – але це не отримало розвитку. Заперечувати факт претензій Онищенко до мене з цього приводу, висловлених у дипломатичному листуванні, я не буду, однак, вважаю їх необгрунтованими.

Мабуть, він переконався, що думка третіх осіб про мої свідчення не відповідає дійсності, раз я до цих пір пов’язаний з ним договором.

Ми спілкувалися з Онищенко в останній раз тижнів зо три тому.

Коментуючи заяви Онищенко, що Грановський “дав” йому Циганкова, адвокат сказав:

Ці слова про Гранівського не відповідають дійсності. Я знайомий з Грановським, як і всі учасники юридичного бізнесу.

Але якщо у Онищенко буде бажання, я готовий пройти поліграф з питання, чи рекомендував мене йому Грановський, і чи пов’язане консультування Онищенка з Грановським, оскільки подібні рекомендації були дані абсолютно іншою особою на нашій з ним спільній зустрічі, і саме в зв’язку з тим, що я здійснював захист фігурантів у “газовій справі Онищенка”.

Це не відповідає дійсності, і ця позиція схожа на позицію СБУ – використовувати адвоката як аргумент у політичних дебатах.

Після безальтернативного запрошення мене в СБУ – а Онищенко знав, що у мене вилучено телефон – він не розірвав договір, він розуміє реалії здійснення адвокатської діяльності, незважаючи на конфлікт з АП.

Розуміючи, що в листуванні можуть бути певні неприємні моменти для нього, він обрав систему захисту: асоціювати мене з Грановським – сказати, що це спецстратегія.

Раніше він звертав мою увагу і говорив, що доцільно було б знайти контакт з представниками влади, серед них звучало прізвище Олександра Грановського. Він спробував реалізувати це і через інших людей, тому що я не знайшов конструктиву в його пропозиції.

Він намагався вийти на деяких депутатів, коли був розгляд у ВР питання про подання ГПУ. Але це і логічно – шукати розуміння у колег.

Кримінальне провадження по газовій схемі Онищенка перейшло в важіль дестабілізації мирної обстановки в країні.

Я вважаю, що одне з великих запитань з цього приводу – є питання до НАБУ про якість слідства. Якби сьогодні НАБУ було повністю готове надати обгрунтовану підозру і в рамках досудової процедури передати справу до суду – то, можливо, не було б хитань компроматів.

У нас йде резонансна справа, говорять про розкрадання, і немає визначеності, кому ця справа несе шкоду. Плюс допуски при укладанні угод – справа Онищенка була побудована на укладанні угод.

Я точно знаю, що показання двох фігурантів, дані слідству в рамках угод, не відповідають дійсності, але не маю права назвати, про кого йде мова.

Є дві можливості захисту: реалізація кримінального захисту і реалізація шляхом певного тиску на чиновників, щоб в результаті тиску вони діяли в інтересах відповідної особи.

Викид компроматів пов’язаний з тим, що на момент торгів президент не зміг або не захотів в інтересах Онищенка натиснути на НАБУ. Тому і з’явився компромат, тому і адвокат став фігурантом.

Тобто, це спроба, щоб президент вийшов з АП, прийшов в НАБУ і сказав, що стосовно нього, його команди і влади поширюється компромат, який може дестабілізувати ситуацію, просив би звернути кримінальні провадження щодо Онищенка, щоб припинити поширювати компромат. Тоді наступним фігурантом розслідування може стати сам президент.

За словами Циганкова, вони говорили про це з Онищенко, коли він надавав йому консультації:

“Він говорив про те, що на противагу моїх пропозицій і стратегії кримінального захисту, у нього є певний компромат. Суть компромату мене не цікавила, я не планував бути носієм цього компромату.”

Правда України

Read More

У середньому швейцарці в 11 разів багатші від інших мешканців Землі

bagati-shweicarci

Найбагатші люди світу живуть у Швейцарії. У середньому швейцарці в 11 разів багатші від інших мешканців Землі. Такі результати показало дослідження Global Wealth Report 2016.

Згідно з даними за 2016 рік, загальний обсяг активів на руках приватних домогосподарств Швейцарії становить 3,5 трлн доларів, а це — 1,4% від усіх світових активів.

Основна причина приросту добробуту швейцарців — зміцнення швейцарського франка:

— з 2000 року швейцарці стали багатшими на 61%, а все завдяки тому, що загальний добробут Швейцарії в національній валюті щороку збільшувався на 3,1%.

— з 2000 по 2016 рік загальний приріст добробуту Швейцарії відносно долара США склав 171%. Одна з причин — падіння вартості долара США. Таким чином, загальний темп економічного зростання країни за 16 років досяг 119%.

Яким обсягом активів володіють жителі Швейцарії?

У середньому активи жителів країни — як іноземців, так і швейцарців — складають 561,9 тис доларів. Трохи біднішими виявилися американці — рівень їх фінансового благополуччя оцінюється в 344,7 тис. доларів, британців — 288,8 тис. доларів, французів — 244,4 тис. доларів, шведів — 227,3 доларів, німців — до 185,2 тис. доларів.

У середньому, обсяг активів європейців оцінюється в 125,5 тис доларів, а жителів усіх країн світу — у 52,8 тис доларів.

Більше того, за оцінками дослідницького інституту Credit Suisse, через п’ять років активи швейцарців досягнуть позначки в 600 тис доларів.

Середній рівень доходу країни з найбагатшими жителями також перевищує цей показник в інших куточках планети.

За даними Global Wealth Report, річний дохід швейцарців становить 244 тис доларів. Для порівняння, британці в середньому заробляють 107,9 тис доларів на рік, французи — 99,9 тис доларів, американці — 45 тис доларів, німці — 42,8 тис доларів, шведи — 39,7 тис доларів.

Правда України

Read More

У 2015 році близько 200 млрд, за оцінками Мінфіну, це “сірі” доходи

zarplata-vkonvertah

У 2015 році доходи українців склали офіційно 1425 млрд грн. Ще близько 200 млрд, за оцінками Міністерства фінансів, це “сірі” доходи. З усієї цієї суми, за підрахунками Нацбанку, 47% були отримані готівкою. Відповідно, 53% надходили на карткові рахунки фізосіб.

Таким чином, як повідомляє міжбанківська Асоціація членів платіжних систем ЕМА, більша частина зарплат все ж надходить українцям в безготівковій формі. Але при цьому 80% витрат здійснюються готівкою. До речі, 63% коштів, що надходять на карту, користувачі знімають в банкоматах.

Частка наявних доходів громадян України залишається суттєвою саме через “сіру” зарплату, яку видають у конвертах або перераховують з картки на картку. Такі грошові потоки ніде не фіксуються.

Частина офіційних зарплат також виплачуються готівкою. Причина, мабуть, у надходженні доходів на підприємства у вигляді готівки.

Ну і, нарешті, більшість українських пенсіонерів отримують пенсії готівкою у відділеннях Укрпошти.

Регулятор зазначає, що збільшити частку безготівкових доходів можна шляхом подальшої стимуляції переведення пенсійних і соціальних виплат на картки.

Щодо нарахування заробітних плат у вигляді готівки, то тут причиною експерти називають невиконання підприємствами вимог закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Вони продовжують використовувати тільки готівкові розрахунки, не оснащують свої торгові точки POS-терміналами або не використовують електронну комерцію.

Правда України

Read More

Троє з п’яти фахівців-початківців хочуть змінити професію, за якою мають диплом

poshuk-roboty

Троє з п’яти фахівців-початківців хочуть змінити професію, за якою мають диплом.

Такі результати показало опитування порталу з пошуку роботи.

Двоє з п’яти опитаних сказали, що ще у студентські роки зрозуміли, що хочуть перекваліфікуватися. Серед причин називають незатребуваність професії.

“До вибору університету й факультету підходять формально. Вчаться “для галочки”. Потрібні навички отримують самостійно на стажуванні, потім – на роботі”, – пояснюють спеціалісти.

Третина опитаних студентів готові до того, що знайти роботу за фахом буде нелегко. Процес працевлаштування затягнеться на невизначений час. Ще третина зізналася, що уже шукає роботу – довго і безрезультатно. 13% опитаних очікують, що знайдуть роботу легко.

За 2 роки у галузі PR кількість вакансій збільшилася в 1,5 разу.

Правда України

Read More

Українці можуть не платити щомісячні комісії за кредитами – рішення суду

bank-komisii

Щомісячні комісії за кредитами, що стягуються банками за споживчими кредитами, незаконні в нашій країні. Українські позичальники мають право їх не платити. Такого висновку дійшов Верховний суд, розглядаючи справу №6-1746цс16.

“ВСУ постановив, що через те, що щомісячна комісія не пов’язана з поверненням кредиту, що вона є незаконною. Банк може нараховувати плату лише у вигляді відсотків річних. Це означає, що люди мають право не платити щомісячних комісій. Вони можуть оскаржити свої кредитні договори в суді”, — пояснив Ростислав Кравець.

Звичайно ж банки просто так не здадуться, і якийсь час людям доведеться витратити на суди, щоб повернути свої гроші.

“Безумовно, банки можуть намагатися довести, що споживач був ознайомлений з усіма умовами, про що розписався і посилатися на відповідність таких умов нормам чинного законодавства. Наскільки такі докази будуть переконливими, залежить від конкретних обставин кожної конкретної справи”, — зазначив Віктор Мороз.

Фінансисти можуть намагатися доводити законність окремих положень договору — там, де мова йде про комісії. Але зробити це буде непросто.

“Банк повинен буде вказати, яка його діяльність з надання (передачі) певного встановленого договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється ним за індивідуальним замовленням позичальника для задоволення його особистих потреб. Тобто надати суду конкретний перелік послуг, за які встановлена комісія, і довести, що такі послуги не є діями сторін на користь банку або не здійснюються з метою обслуговування кредиту”, — уточнила Марія Аксаїтова.

Людям юристи рекомендують знайти побільше заковичок і невідповідностей в кредитних договорах.

“Щоб виграти в суді, необхідно уважно проаналізувати умови кредитного договору на предмет наявності в них неоднозначних трактувань, умов, які є двозначними чи явно несправедливими і, знайшовши такі умови, звертатися до суду з позовом про недійсність кредитного договору або окремих його умов”, — порадив Віктор Мороз.

Українські банки вже не перший рік беруть з людей щомісячні комісії при споживчому кредитуванні. І це стосується не тільки дрібних позик, які людям вже звикли рекламувати під 0%, а фактично видають під 60-70% річних за допомогою регулярних комісій. Але і дорогих кредитів на зразок іпотеки та автокредитів.

Правда України

Read More

Необхідні характеристики для керівника в майбутньому

manager-future

В 1914 році генеральний директор був монархом. Наприклад, Генрі Форд або Джон Рокфеллер. Ці хлопці побудували величезні бізнес-імперії, тому що дуже вірили в свої ідеї, які тоді складно було уявити.

У 1968 році генеральний директор був прем’єр-міністром. Уолт Дісней або засновник “Макдональдсу” Рей Крок. Вони відбирали керівників, контролювали процес використання ресурсів і моніторили бізнес-процеси, щоб розширити бізнес і зробити його прибутковим.

У 2016 році генеральний директор — заповзятливий лідер. За результатами його роботи стоїть наполеглива праця, яка гарантує кожному працівнику, незалежно від віку, відчуття значущості в роботі.

А яким буде СЕО майбутнього?

1. Повинен мати досвід командної роботи

Найважливіше — бути частиною колективу і делегувати повноваження, визнавати свої помилки і приймати чужу точку зору. В майбутньому лідер повинен буде давати рекомендації, а не вказувати на те, що і як робити. Він стане в першу чергу надійним помічником для своїх колег.

2. Знадобиться бізнес-освіта

Зараз деякі керівники навіть не мають вищої освіти, і це нормально. Це не заважає їхній компанії успішно конкурувати на ринку. Але в майбутньому конкуренція суттєво збільшиться, і ступінь МВА дасть більше шансів отримати вищу посаду, особливо у великій компанії.

3. Необхідний досвід соціальної роботи

Він потрібен для підтримки стабільності в команді. Генеральному директору важливо знаходити підхід до кожного співробітника, задовольняти їхні інтереси.

4. Важливо розбиратися в сучасних технологіях

Вони допоможуть керівнику забезпечити як внутрішню, так і зовнішню комунікацію, скоротити витрати, підвищити ефективність компанії в цілому.

5. Обов’язково потрібно буде вміти налагоджувати комунікацію

Вміння спілкуватися зі співробітниками допоможе зберегти довіру і зробити роботу більш ефективною. Стиль керування буде менш авторитарним.

6. Любов до подорожей — невід’ємна риса

Сьогодні тільки 35% керівників мають досвід роботи за кордоном. Але кордони між країнами стають все більш умовними, меж для бізнесу у світі практично немає. Вже зараз для багатьох начальників нормально здійснювати по кілька перельотів на тиждень, і ця тенденція тільки посилиться.

7. Знання мов — величезна перевага

Щоб ефективно вести бізнес по всьому світу, тільки англійської мало, потрібно хоча б розуміти мови країн, в яких працює компанія.

Ще в майбутньому на керівних постах буде більше жінок. Зараз серед керівників компаній, які входять до списку S&P 500, лише 4,2% жінок. А через 25 років в списку керівників 2500 найбільших компаній буде 30% жінок.

Бути лідером майбутнього складно. Потрібно буде розбиратися в психології, менеджменті, навчитися бути емоційно врівноваженим, рішучим і вміти слухати оточуючих. А головне вміння — готовність змінюватися і вчитися новому. Інший керівник у швидко мінливому світі просто не зуміє керувати бізнесом.

Правда України

Read More

Представляєм п’ять найнебезпечніших аеропортів світу

airport-nebezpeka

За статистикою, близько 75% авикатастроф відбуваються в момент здійснення зльоту і посадки. І навіть якщо літак повністю справний, а погодні умови близькі до ідеальних, небезпекою може стати сам аеропорт. Представляєм п’ять найнебезпечніших аеропортів світу.

Антарктика, Ice Runway

Строго кажучи, це навіть не аеропорт, а окрема злітно-посадкова смуга. Покриттям служить лід і сніг, які готують до кожного сезону, а триває він до моменту танення снігу. На смугу приземляються літаки, що перевозять вантаж і дослідників на найближчу станцію під назвою Мак-Мердо. Місце цілком надійне і безпечне, але лише до того моменту, поки все не починає танути. В таких умовах літак може просто загрузнути в снігу або ще гірше — проломити кригу. На цей період літаки перенаправляють на іншу смугу, але ризик упустити той самий момент все ж є, тому смуга стабільно утримує свою позицію списку найбільш небезпечних аеропортів світу.

Острів Сен-Мартен, Аеропорт Принцеси Юліани

Злітно-посадкова смуга в аеропорту починається відразу за пляжем Махо, тому заходження на посадку відбувається прямо в 10-20 метрах над головами відпочиваючих. З точки зору авіації, в залежності від погодних умов, зліт і посадка тут вважаються середнього і високого ступеня складності. Але туристи, які наздоганяльні свої рушники і періодично обіймають паркан, щоб не полетіти, і пасажири, які спостерігають з ілюмінаторів дану картину, вважають, що все це робить місцевий аеропорт одним з найнебезпечніших у світі.

Куршевель, Франція, Аеропорт Куршевель

Куршевель славиться не тільки своїми гірськолижними курортами, але і дуже короткою злітно-посадковою смугою. Її довжина складає всього 525 метрів, а кут нахилу — 18.5 %. Крім усього іншого на смузі не встановлена система ILS, що обмежує режим роботи аеропорту в умовах туману. До речі, сцени вісімнадцятого фільму бондіани «Завтра не помре ніколи» знімали саме тут.

Норвегія, Аеропорт Свальбард

Аеропорт біля підніжжя гори Платоберге є самим північним у світі цивільним аеропортом. Повітряна гавань має всього одну злітно-посадкову смугу без рульових доріжок. Основну небезпеку тут складають часта негода і різкі пориви вітру.

Мадейра, Аеропорт Фуншала

Спочатку в аеропорту Мадейри було дві злітно-посадкові смуги, довжина кожної з яких становила 1600 метрів. Але після авіакатастрофи в 1977 року, в результаті якої загинули 131 пасажир, інженери, нарешті, усвідомили, що такої довжини не цілком достатньо для маневрів і подовжили смуги на 200 метрів. Подібне перетворення не сильно поліпшило умови зльоту і посадки, і в 2000 році було прийнято рішення добудувати смугу, розмістивши її частину на 180 залізобетонних опорах. Незвичайну конструкцію доповнює різноманітний ландшафт: з одного боку аеропорту знаходиться море, з іншого — гори, що вимагає від пілотів певної вправності при виконанні маневрів.

Правда України

Read More

Войцех Балчун повідомив, що не зможе швидко реформувати Укрзалізницю

balczun-ukrzaliznycia

Реформування Укрзалізниці триватиме роки і лише при наявності безумовної політичної підтримки проведення системних змін.

Про це заявив глава компанії Войцех Балчун, повідомляє прес-служба Укрзалізниці.

За його словами, реформування залізниці, особливо такої великої компанії як українська, вимагає тривалого часу.

У той же час, за його словами, Укрзалізниця – це фірма, яка є “звичайною політичною здобиччю і джерелом величезної кількості схем”.

“Протягом багатьох тижнів я чую про підготовлювані проти мене кампанії в медіа. Цього і треба було чекати, тому що ми починаємо потроху реально контролювати Укрзалізницю, і все частіше нам вдається вирішувати справи відповідно до інтересів національної залізниці, а не тільки за принципом: дати заробити зовнішнім постачальникам/посередникам”, – підкреслив Балчун.

Він зауважив, що треба мати терпіння, якщо потрібні реальні зміни.

“Якщо ж їй (Україні. – ред.) потрібні тільки красиві гасла і PR, зі збереженням існуючих схем і патологій, то потрібно взяти свого, добре укоріненого в місцевій реальності українського менеджера”, – додав Балчун.

Правда України

Read More

Підлеглі мера Кличка вкрали 15 млн гривень на закупівлі дизпального

klychko-mer

Співробітники одного з підрозділів Київської міської держадміністрації присвоїли на закупівлі дизпального понад 15 млн гривень.

Про це повідомляє прес-служба Національної поліції. Бюджетні кошти чиновники легалізували шляхом придбання нерухомості.

Зазначається, що до складу злочинної групи входили посадові особи держустанови і керівники комерційних структур. Трьох її учасників заарештовано.

Так, до групи махінаторів входили 4 чиновники структурного підрозділу КМДА та 2 керівники комерційних структур. Організували незаконну схему привласнення керівники обох структур.

“Чиновники структурного підрозділу КМДА систематично укладали з зазначеними підприємствами угоди на постачання дизельного пального для опалення своїх приміщень. У договорах заздалегідь завищували обсяги пального, хоча фактично отримували необхідну для функціонування установи кількість. Сплачені за надлишки кошти розподілялися між членами групи”, – йдеться в повідомленні. Протягом 2013-2016 років за зазначеною схемою злочинці привласнили понад 15 млн гривень.

Правда України

Read More

Латвійський парламент радикально знизив податкове навантаження на стартапи

latvia_it

Латвійський парламент прийняв закон, що радикально знижує податкове навантаження на стартапи.

Законом передбачено, що всі податкові платежі та соціальні збори для співробітників стартапів з науковим ступенем або стажем більше п’яти років компенсує держава, при цьому самі співробітники отримають повні соціальні гарантії.

Також законом передбачено податковий план для співробітників стартапів незалежно від рівня кваліфікації, який передбачає сплату податків в сумі 252 євро в місяць незалежно від суми зарплати із збереженням мінімальних соцгарантій.

Варто зазначити, що даний податковий режим не зустрічається в жодній іншій країні Європи.

Раніше близько половини витрат стартапів в Латвії припадали на виплату прибуткового податку і соціальних платежів. А податок на зарплати висококваліфікованих співробітників становив приблизно таку ж суму, як і виплачена їм зарплата.

Скористатися новим податковим режимом зможуть стартапи, які відповідають кільком критеріям: вони повинні бути інноваційними, бути запущеними не більше п’яти років тому, з річним доходом не більше 200 тис. євро за перші два роки з моменту реєстрації. Також стартап повинен залучити стартові інвестиції розміром від 30 тис. євро.

Закон вступить в силу з 1 січня 2017 року.

Очікується, що дане нововведення потенційно подвоїть приплив венчурних грошей в латвійську стартап-індустрію і зробить країну привабливою дислокацією для підприємців в сегменті IT.

Правда України

Read More

Дональд Трамп планує влаштувати зачистку робочих віз в США

trump_visa

У перші 100 днів президентства Дональд Трамп планує влаштувати зачистку робочих віз в США. Чи позначиться це на програмістах?

Нещодавно обраний президент США Дональд Трамп повідомив про свої плани на посаді президента на перші 100 днів. У списку важливих справ – намір закликати Департамент праці провести розслідування щодо робочих віз.

В Геттісбергській промові він заявив, що настав час реформувати візові правила. Потрібно збільшити покарання за порушення термінів віз і гарантувати, що робочі місця будуть спочатку пропонуватися американцям. Йдеться про візу Н-1В.

Н-1В – це робоча віза для висококваліфікованих іноземних працівників. Для роботи в США її отримують і програмісти. Документи на робочу візу можуть подавати тільки компанії, а не працівники: вона прив’язана до позиції. Щороку по візі Н-1В в Штатах допускається на роботу 65-000 спеціалістів (встановлена ​​квота).

Близько половини всіх виданих віз використовують IT-компанії. Це означає, що більше 30 000 іноземних IT-фахівців щорічно влаштовуються на роботу в американських компаніях.

Ми з’ясували, скільки українських IT-фахівців працює в США, як їм там живеться і чи варто боятися нової адміністрації Білого дому.

Точних даних про чисельність українських програмістів в Штатах немає. “Вважається, ніби з 1996 року виїхало близько 200 000 програмістів. Виходить, 10 000 чоловік щорічно залишають країну. Схоже на правду. Але я схильний оцінювати статистику більш консервативно: я вважаю, що з цих 200 000 в США виїхало 100 000-120 000 . Решта – в Європу, Канаду і Азію”, – говорить Денис Довгополий.

У штаб-квартирі компанії GlobalLogic в Сан-Хосе (Каліфорнія, США) стверджують, що підприємницькі кола українських розробників в Штатах постійно зростають. В офісах компанії в США працює близько 20% українців – це кожен п’ятий.

Потік українських мізків на заробітки в теплу Каліфорнію, мабуть, збережеться найближчим часом. Згідно з останнім опитуванням, 75% українських IT-фахівців хочуть покинути країну. З них більше половини думають виїхати в США. Головна причина – пошук кращих умов для життя. Зарплата – лише четвертий за популярністю чинник. Примітно, що ті, хто вже працював за кордоном, в першу чергу мотивовані отримати міжнародний досвід. Умови життя опустилися на третє місце.

У Штати їдуть не тільки окремі фахівці, а й цілі команди. Так було з українським стартапом. Після того як його придбав Google, 20 українських розробників поїхали працювати в США. Те ж трапилося з одеським офісом стартапу: 20 співробітників переїхали до Каліфорнії.

Однією з причин, за якими Трамп і Ко хочуть посилити умови отримання візи Н-1В, є нібито демпінгова зарплата іноземних працівників. Демократичні і республіканські критики стверджують, що деякі компанії, наприклад Walt Disney, користуються візовою програмою, щоб наймати дешеву робочу силу. Виходить, низька вартість іноземних працівників перешкоджає працевлаштування американців.

Але, швидше за все, це міф. У GlobalLogic розповіли, що в США дуже затребувані інженерні таланти. І їх зарплата залежить від досвіду, кваліфікації і вміння брати на себе відповідальність. Наявність громадянства тієї чи іншої країни ніяк не позначається на оплаті праці. Це підтвердив і Олексій Столітній: “Зарплати варіюють від позиції до позиції, від компанії до компанії і від штату до штату. Проте я вважаю, що хороший інженер, який говорить англійською і знає свою справу, буде успішним – будь він українець або американець”. Виходить, зарплата залежить виключно від навичок співробітника.

Як вже говорилося, візу Н-1В можуть оформити тільки компанії для своїх співробітників. Наприклад, GlobalLogic допомагає іноземним фахівцям з візою, переїздом і поселенням. У разі тривалого працевлаштування на території США компанія сприяє тому, щоб найманий співробітник і члени його сім’ї отримали зелену карту.

У EPAM також існує програма підтримки професіоналів, які переїжджають в інші країни для роботи над конкретним продуктом для клієнта.

Компанії не тільки допомагають з отриманням візи, а й дбають про те, щоб її продовжити. “Компанії готові боротися за людей, які є незамінними. Я знаю випадок, коли роботодавець витратив на еміграційних адвокатів $60 000, щоб отримати візу для іноземця”, – розповів Денис Довгополий.

Візова програма може незабаром зазнати перевірок з подачі новообраного президента США Дональда Трампа і його прихильника, сенатора Джеффа Сешнса. Останній вже давно критикує програму. Сешнс ще в минулому році представив законопроект, мета якого – зробити візи більш дорогими і менш доступними для великих аутсорсингових компаній. Чи позначиться це на розробниках?

Олексій Столітній розповів, що в США є багато роботи – особливо для інженерів ПО. Країна потребує їх у більшій кількості, ніж є зараз. Так що, в разі чого, компанії будуть відстоювати своїх працівників. “Я вважаю, що легальним емігрантам-розробникам боятися нічого. Однак ми можемо опинитися в ситуації, коли компанії стануть більше інвестувати в освіту і підготовку інженерів ПО на місцевому рівні. Отже, будуть створювати все більше робочих місць для американців. Але, на мій погляд, це просто ще один виклик для українських фахівців конкурувати з ними”.

У компанії EPAM пояснили, що міркувати про плани нової адміністрації США не можуть. Але якщо раптом трапиться біда, у них існує програма внутрішньої мобільності для людей, які співпрацюють з компанією. “Програма дає фахівцям можливість працювати в різних країнах, в яких представлена ​​компанія – це більш ніж 25 країн”, – говорить директор напрямку Ольга Бобіна.

У GlobalLogic очікують, що кількість пропозицій для інженерів і технічних фахівців у США буде тільки рости. Виходить, якщо Штати не підготують необхідну кількість місцевих фахівців, то компаніям доведеться наймати іноземних.

“У всьому світі існує дефіцит висококваліфікованих програмістів. Він вимірюється сотнями тисяч чоловік. Якщо вони (компанії в США. – Ред.) Не візьмуть українця або поляка, то кого вони візьмуть на роботу? Американця – водія автобуса?” – обурився Денис Довгополий.

Як би там не було, експерти кажуть, що хороших фахівців (інженерів) не вистачає в кожній окремій країні, і США не виняток. Тому обмеження навряд чи торкнуться затребуваних спеціалістів.

Правда України

Read More

10% найбагатших росіян володіють 90% сукупного добробуту всіх російських домогосподарств

bidnist-ru

На кожного дорослого росіянина припадає в середньому $10 344 чистих активів: близько $2000 – фінансових, близько $10 000 – нефінансових і близько $2000 боргів. За рік – до середини 2016 р. – добробут пересічного росіянина зменшився на 14,5%, що відбулося в основному через падіння курсу рубля, який відкотився до показників 2005 р. Медіанний розмір добробуту (більше і менше якого у однакового числа людей) скоротився майже на третину і становить всього $991.

За оцінками Credit Suisse, 10% найбільш забезпечених росіян володіють 89% сукупного добробуту всіх російських домогосподарств, за рік ця частка зросла на 2 процентні пункти. Вона істотно більша, ніж в інших великих економіках, порівнюють автори огляду: в США на частку 10% найбільш забезпечених припадає 78% добробуту країни, в Китаї – 73%. Висока концентрація багатства знаходить своє відображення в тому, що за кількістю мільярдерів Росія поступається тільки Китаю і США, відзначає Credit Suisse.

Водночас більше 70% дорослого населення Росії належить до менш забезпеченої половини населення світу, в тому числі чверть росіян – в числі найбідніших 20% людства. Вище, ніж у Росії, частка бідняків в Індії і деяких країнах Африки.

Приміром, в Конго і Танзанії до менш забезпеченої половини людства належить більше 90% населення. У розвинених країнах ця частка становить від 10% у США до 20% в Німеччині і Швеції.

Майже 94% росіян мають статки менше $10 000 на кожного дорослого, 5,7% – від $10 000 до $100 000, 0,8% – від $100 000 до $1 млн, а в середньому у світі добробут розподілений більш рівномірно. За рік нерівність в Росії зросла: частка людей у першій групі (менше $10 000 на людину) зросла майже на 2 п. п., у другій – на стільки ж зменшилась, а от росіян, які володіють більш ніж $100 000, стало трохи більше (0,6%).

Правда України

Read More

20 найнадійніших кредитних установ України 2016 року

bankyua-2016

Складено список 20 найнадійніших кредитних установ країни 2016 року.

Перше, що слід сказати про рейтинг, що вперше після Майдану у ньому змінився лідер. Державний Ощадбанк поступився першістю Райффайзен Банку Аваль, «доньці» однойменної австрійської установи.

Банк минулого року зміг залучити в число акціонерів авторитетний міжнародний фінансовий інститут — ЄБРР. Також Райффайзен за дев’ять місяців 2016‑го заробив рекордні для системи 2,5 млрд грн чистого прибутку та достроково завершив програму рекапіталізації.

Лідер минулого року Ощадбанк опустився на третю сходинку При цьому держбанк входить у число кращих за показником довіри вкладників. За дев’ять місяців 2016 року у структури, яку реформує Андрій Пишний, зростання вкладів становило 33% без урахування девальвації гривні.

Неприємним, хоча й очікуваним сюрпризом 2016‑го стало те, що в рейтинг найнадійніших не потрапив найбільший за активами та обсягом депозитів ПриватБанк. Він був виключений зі списку надійних оскільки поки незрозуміло, чи погодяться акціонери банку виконати вимоги регулятора щодо докапіталізації, що множить чутки про можливу націоналізацію дітища Коломойського.

Загалом більшість з учасників топ-20 рейтингу, як і раніше, становлять дочірні структури іноземних банків. «Є сподівання, що наступного року в рейтингу буде більше українських імен», — зазначає аналітик Анастасія Туюкова.

Згідно класифікації НБУ, зараз банківська система країни перебуває на етапі перезавантаження. В цей час акціонери мають докапіталізувати свої установи за нормативами Нацбанку.

Як пояснила НВ Валерія Гонтарева, голова держрегулятора, її підлеглі вже завершили діагностику 40 найбільших банків та проаналізували активні операції з пов’язаними особами 58 найбільших фінустановах.

«Удосконалена система оцінки кредитних ризиків сьогодні дозволяє практично виключити кредитування банками неплатоспроможних підприємств і купівлю цінних паперів неякісних емітентів»,— пояснила голова Нацбанку.

Про поліпшення ситуації в банківській системі свідчить зниження депозитних ставок. За даними, у жовтні 2016-го цей показник щодо тримісячного роздрібного вкладу у гривні в середньому становив 16,3% проти 21% в четвертому кварталі 2015‑го.

У 2017‑му, за планами регулятора, має відбуватися третій етап реформи — перехід до нормальної роботи. Але нормальна робота окремих банків не означатиме, що загалом система здорова.

«Після очищення вона може вважатися більш цивілізованою. Але потрібно ще змінити валютне регулювання, податкові норми і посилити захист прав кредиторів»,— каже Сергій Наумов. Адже сьогодні банки не можуть досягти необхідного рівня надійності в тому числі через величезну кількість неповернених позик.

У будь-якому разі експерти радять українцям бути обережними. «Банки, які успішно пройшли випробування кризою, сміливо можна назвати надійними, але все ж таки завжди важливо звертати увагу і на репутацію акціонера, прозорість структури власності, фінансову звітність, рівень капіталізації і питому вагу кредитів пов’язаним особам»,— розповідає Тамара Савощенко.

«Все це ми і намагалися врахувати у нашому рейтингу»,— резюмує Туюкова.

Правда України

Read More

Лише сегмент “сірої” кави в Україні становить близько 630 млн грн на рік

kava-falsyfikat

Ринок фальсифікованої продукції в Україні величезний. Тільки сегмент “сірої” кави становить близько 630 млн грн на рік. При цьому на такий розквіт нелегального бізнесу належним чином не реагує жоден уповноважений державний орган.

Про це сьогодні під час загальної зустрічі Європейської бізнесасоціації повідомила заступник начальника відділу департаменту економічної безпеки Нацполіції України Катерина Заремба.

“Хочу сказати кілька слів про фальсифіковану продукцію. Це внутрішня українська тема. Ми нещодавно поміряли цей ринок, він величезний. Тільки сегмент кави становить 630 млн грн в рік, додати чай — це ще 500 млн грн в рік”, — зазначила вона.

За словами К.Заремби, поліція у Печерському районі 20 листопада поточного року в рамках експерименту придбала нелегальну каву, на місце її продажу була викликана слідчо-оперативна група, однак до цього часу рішення про внесення даних з цього приводу до ЄРДР немає.

“Я вже не кажу, скільки часу треба підприємству (порушнику — ред.), аби довести до стадії утилізації такої (нелегальної — ред.) продукції. Це гроші, які лежать на поверхні, я вже не кажу про те, що споживач отримав неякісний продукт, і — це проблема відкритих ринків.

Ми розуміємо, що держава не робить ніяких кроків і ми, якщо чесно,… якщо є від державних органів більш ефективні пропозиції — вилучення такої фальсифікованої продукції, ми їх готові почути. Це ж є величезний сегмент, і фактично що держава не здійснює ніяких кроків, аби забезпечити механізм боротьби із такою продукцією”, — розповіла вона, і додала, що в ЄС, наприклад, у разі виявлення нелегальної продукції на ринку її вилучення відбувається одразу, максимально протягом години.

Правда України

Read More

Єврооблігації Приватбанку стрімко дешевшають з середини минулого тижня

pryvatbank-deshevshae

Єврооблігації одного з найбільших українських банків – “Приватбанку” – з середини минулого тижня стрімко дешевшають на зростаючих побоюваннях серед учасників ринку щодо можливої націоналізації фінустанови.

Котирування цінних паперів з погашенням в січні і лютому 2018 року з 17 листопада впали в ціні на 15,242 відсоткових пункти (п.п.) – до 65,033% номіналу і 13,754 п.п – до 64,896% номіналу відповідно.

Їх прибутковість при цьому зросла на 23,512 п.п. – до 55,02% річних і 19,892 п.п. – до 52,387% річних відповідно.

“Весь фінансовий ринок зараз тільки і говорить про ризик націоналізації “Приватбанку”, – повідомив агентству фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Сергій Фурса.

За його словами чутки про можливу націоналізацію найбільшого банку країни вже давно ходять по ринку, але останнім часом вони активізувалися.

Також, побоювання серед інвесторів щодо націоналізації “Приватбанку” зазначив і керівник аналітичного відділу Олександр Паращій.

“Згідно з меморандумом співпраці між Україною і Міжнародним валютним фондом, якщо буде націоналізація банку, власники його єврооблігацій будуть змушені погодитися на примусову реструктуризацію або конвертацію боргових зобов’язань (bail-in). Яким чином буде проходити така боргова операція, в документі не уточнюється . Ймовірно, власникам цінних паперів можуть запропонувати або величезне списання боргу (haricut), або обмін облігацій на акції банку”, – підкреслив він.

Раніше в ЗМІ з’явилася інформація, що уряд найближчим часом ухвалить рішення про націоналізацію “Приватбанку”.

У “Приватбанку” цю інформацію спростували і назвали її фейком.

Як відомо, 2015 рік банк закінчив із прибутком 216 млн гривень, а в 1 півріччі прибуток банку становив 530,9 млн гривень.

41,66% акцій “Приватбанку” належать бізнесменові Ігорю Коломойському, 33,2525% – бізнесменові Геннадію Боголюбову.

Правда України

Read More

Окупаційне фсб залякує кримчан, одних вербуючи, інших оголошуючи шпигунами

fsb-krym

СБУ припускає, що ті люди, яких в Криму оголошують українськими шпигунами чи диверсантами, просто відмовилися зрадити присязі і працювати на російські спецслужби.

Про це у п’ятницю під час брифінгу заявив керівник апарату голови СБУ Олександр Ткачук.

“На сьогоднішній день наша служба не виключає, що всі ті голосні затримання, про які рапортує російське ФСБ з Криму, насправді це просто невдалі спроби вербовок громадян України. І для того, щоб показати свою начебто силу, російські спецслужби реалізують ті погрози, які вони висловлюють нашим громадянам під час перебування на території Автономної Республіки Крим”, – сказав він.

Як відомо, Ткачук на цьому брифінгу оголосив, що СБУ виявила масштабні спроби російських спецслужб завербувати українських військових, переважно – тих, які до окупації розміщувалися в Криму.

Він запевнив, що СБУ запобігла цим спробам.

Раніше ФСБ РФ заявила, що 9 листопада в Севастополі затримали “учасників диверсійно-терористичної групи Головного управління розвідки Міноборони України”. Пізніше з’ясувалося, що затримано Бессарабова Олексія Євгеновича, Штиблікова Дмитра Анатолійовича й Дудка Володимира Михайловича.

ФСБ продемонструвала відеозаписи їхніх “зізнань”.

Трьох підозрюваних у підготовці диверсій арештували.

Управління розвідки Міноборони України заперечує, що в Криму затримали його співробітників.

Правда України

Read More

Іспанії оголосила в міжнародний розшук путінського газового шахрая Дмитра Фірташа

firtash-spain

Антикорупційна прокуратура Іспанії оголосила в міжнародний розшук українського газового магната Дмитра Фірташа за підозрою у відмиванні великих сум грошей.

Про це повідомив представник прокуратури.

Як повідомляється, Фірташ оголошений в розшук разом з двома спільниками – громадянами України.

Назвати прізвища цих осіб він відмовився, пояснивши відмову “інтересами слідства”.

Співрозмовник видання також зазначив, що одночасно з видачею ордера на розшук в Барселоні і в місті-курорті Марбелья 24 листопада були затримані п’ять інших спільників Фірташа.

Вони безпосередньо займалися відмиванням капіталів українського олігарха. Серед затриманих – відомий іспанський адвокат Антоніо де Фортуна.

За даними прокуратури, ці люди створили для Фірташа ряд офшорних компаній в Панамі, хоча певна частина капіталів осідала в Іспанії – вкладалася в нерухомість.

За словами співрозмовника, мова йде про “десятки мільйонів євро незаконного походження”. Назвати точні суми представник прокуратури відмовився.

Він також повідомив, що справу Фірташа розглядає прокуратура в рамках операції “Варіола”, розпочатої в липні 2016 року з арешту в Барселоні сина колишнього мера Києва Леоніда Черновецького – Степана Черновецького, і ще 11 осіб, також підозрюваних у відмиванні грошей.

Степан Черновецький був звільнений з-під арешту ще влітку, але залишається під слідством.

Документи, знайдені в ході обшуків у справі Черновецького, і допомогли слідству вийти на Фірташа, зазначив представник прокуратури.

Разом з тим він засумнівався в тому, що український олігарх коли-небудь потрапить в руки іспанського правосуддя. Адже Фірташа вже кілька років безуспішно розшукує Федеральне бюро розслідувань США в зв’язку з більш серйозними звинуваченнями, включаючи хабар в обмін на ліцензію на розробку родовищ титану в Індії.

Правда України

Read More

Брехливі ляшківці, всупереч власним заявам, не здали свої диппаспорти

brehlo-liashko

Члени фракції Радикальної партії, всупереч власним заявам, не тільки не відмовилися від дипломатичних паспортів, а навіть не виконують вимоги здавати їх після службових закордонних поїздок на зберігання в МЗС.

Про це йдеться у відповіді МЗС на наш запит.

Як пояснили у відомстві, відповідно до закону, на МЗС покладено функції щодо організації роботи з оформлення, видачі, обміну, повернення державі, зберігання та знищення дипломатичних паспортів України.

“Дипломатичний паспорт видається народному депутату України на строк виїзду у службове відрядження за кордон і підлягає поверненню на зберігання МЗС України протягом десяти днів після закінчення строку, на який його було видано. Станом на 23 листопада ц. р. від Апарату Верховної Ради на зберігання до МЗС не надходили дипломатичні паспорти 19 з 21 вказаних у зверненні народних депутатів фракції ВРУ “Радикальна партія”, – йдеться у повідомленні МЗС.

У відомстві відмовилися назвати імена двох депутатів, які здали паспорти.

Як відомо, Ляшко під час виступу в парламенті 16 листопада заявив про готовність відмовитися від дипломатичного паспорта і закликав усіх народних депутатів, поки немає безвізового режиму, “здати кожен свій дипломатичний паспорт так, як це роблять депутати від фракції Радикальної партії”.

Раніше у цій новині повідомлялося, що свій паспорт не здав, у тому числі, Ляшко. Однак існує ймовірність, що він присутній серед тих двох депутатів від Радикальної партії, які свій паспорт здали. Сам депутат на своїй сторінці у Facebook наполягає, що зробив це.

Правда України

Read More

Мораторій на продаж сільськогосподарської землі – це добро чи зло

moratoriy-zemlia

Загальний економічний ефект створення лібералізованого ринку за оцінкою організації EasyBusiness — близько 100 мільярдів доларів упродовж наступних десяти років після запуску ринку.

Недавно президент поставив свій підпис під законом, що продовжує мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення ще на рік — до 1 січня 2018 року.

Трактувати такий вчинок можна двояко: як вияв виваженості в ухваленні складного рішення або ж як подальше заморожування ринку землі.

Хто гальмує, а хто підганяє земельний віз і що робити далі в умовах продовжених обмежень?

У 2001 році мораторій ухвалювали, щоб він діяв тимчасово — “до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку”. Минуло більше 15 років, а формулювання залишилися все тими ж.

Офіційне інтернет-представництво президента дублює і деталізує цитати п’ятнадцятирічної давності: “Реалізація закону дозволить забезпечити формування належного нормативно-правового забезпечення та встановлення чіткого правового механізму функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення”.

Основним посланням наведених цитат є спільне бачення, що його втілять у нормативно-правовій базі, глобальна візія розвитку ринку землі. Проте спільне бачення й глобальні візії, як НЛО: усі про них говорять, але ніхто не бачив. Важливіше у справі спільного планування — не тільки його мати, а й виконувати.

Не затягувати розроблення на п’ятнадцять років і не ховатися за сторінками ефемерного проекту. Глобальні візії без реалізації — це лише папірці, задекларовані й підтверджені лише порожніми обіцянками і пущеними на вітер словами.

В історії вже був прецедент, коли Центральна рада на чолі з Михайлом Грушевським зволікала із земельною реформою. Більшовики скористалися такою нерішучістю й ухвалили популістський декрет про землю, де на папері роздали її всім.

Історик Владислав Верстюк переконаний, що Ленін, на відміну від Центральної ради, і не думав шукати ефективних заходів для збереження сільського господарства, його не цікавили інтереси селянства, для нього важливим було використати деструктивну енергію для розвалу старого світу.

Більшовики тоді, на жаль, перемогли, а українцям доводиться мати справу з їхньою архаїкою — земельним соціалістичним спадком. Чи варто знову дослухатися до популістських гасел?

Глобальна візія, що частенько є ґрунтовним виправданням консервації ринку, насправді не є цілісною, а розбивається на кілька уламків.

Профільний комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин, Міністерство аграрної політики та продовольства, Держгеокадастр — ось головні гравці в реалізації законодавчих ініціатив щодо земельних відносин. Вони немов вийшли із байок Глібова, бо тягнуть земельний віз, як лебідь, рак і щука — хто вгору, хто у воду, а хто опирається.

Крім того, що в кожного з них власне бачення проблеми, всередині установ теж нема злагодженості. До прикладу, Мінагрополітики припускає поетапний запуск ринку або його впровадження у форматі продажу прав оренди.

Які ідеї витають у повітрі? Як може розвиватися ринок землі? Які сценарії пропонує кожна структура?

Ідеї продовження мораторію ще на десять років озвучують народні депутати, зокрема й ті, що входять до складу профільного комітету.

Наприклад, показовими є міркування Миколи Кучера, який спирається на економічні тенденції: “Ми не готові до купівлі-продажу землі у цій економічній ситуації. Це буде — рано чи пізно, можливо, через п’ять років, а може, через десять”.

Сценарій під умовною назвою “Залишити все, як є” пропонує умовну стабільність для великих агрохолдингів. Однак він поглиблюватиме як юридичний аспект проблеми — неможливість власників розпоряджатися землею, так і економічні ризики — виснаження ґрунтів, інвестиційну непривабливість галузі, низькі орендні ставки.

Якщо уявити далеке майбутнє з мораторієм, там буде аж ніяк не орендний рай.

Продовження мораторію на рік, остаточно реалізоване 297 голосами депутатів та президентським підписом, є пом’якшеною версією попереднього сценарію, проте з меншою ймовірністю консервування галузі.

Член профільного комітету Олег Кулініч ще до продовження мораторію був упевнений у його безумовності: “Наразі це об’єктивна реальність, від якої нікуди не дінешся”.

Сценарій дає час на переформатування правової бази, про що вели мову президент, прем’єр-міністр та спікер, а також шанси на ухвалення розроблених компромісних законопроектів. Однак у ньому є вагомі “але”.

Перше із них — сценарій живить міфи, що для скасування мораторію необхідні суттєві зміни до законодавства, проте насправді їх варто імплементувати для прозорого функціонування ринку.

Друге “але” — чи готові ініціатори змін відмовитися від бурхливих дискусій, дійти згоди й розробляти врешті компромісні законопроекти.

Третє — чи вистачить у них часу встигнути реалізувати свої амбітні плани.

Четверте “але” сформулював перший заступник міністра агрополітики Максим Мартинюк.

На його думку, агрохолдинги можуть використати цей час для перегрупування активів або переукладання договорів, щоб вивести земельний банк з обігу після запуску ринку, або ж застосувати інтенсивні технології, щоб максимізувати прибутки до створення ринку і в такий спосіб погіршити стан ґрунтів.

Щоправда, найважливіше запитання у сценарії до його тимчасовості: чи затягнеться річний мораторій всього на рік?

Поетапний запуск ринку готує Держгеокадастр. Для цього вже розробили законопроект “Про обіг земель сільськогосподарського призначення” та інтерактивну публічну кадастрову карту України з окремою опцією “Розпорядження сільськогосподарськими землями”.

Очевидною перевагою є створення власне ринку, не квазіринку, не ефемерного ринку, не ринку оренди з обмеженими можливостями реалізації законних прав власників.

Максим Мартинюк, який свого часу очолював Держгеокадастр, прогнозує, що упродовж перших трьох років ціна на земельні ділянки зросте приблизно на чверть, натомість урожайність за два роки — на третину.

Локальні ціни регулюватимуться на відкритих електронних аукціонах. З ринком нарешті повноцінно розвиватиметься мале і середнє фермерство, воно матиме переваги мобільності порівняно з агрохолдингами.

У запуску насторожує його поетапність. Спершу продаватимуть землі державної та комунальної власності, а через два роки перейдуть до приватних ділянок. З одного боку, така послідовність дозволить скоригувати процедуру, проте з іншого — знову затримуватиме реалізацію прав власників.

У земельних справах зможуть працювати ринкові перекупники, що спекулюватимуть ділянками, а ініціатори змін замість розробки та втілення державних програм з підтримки малих та середніх фермерів сконцентруються на коригуванні процедури, яку можна вважати регуляторною. Ринок все ж таки мусить бути вільним.

На противагу пропозиціям Держгеокадастру, Мінагрополітики має альтернативний сценарій і женеться за власними ідеями: запускати ринок у форматі продажу прав оренди.

Механізм полягає в тому, що власники залишатимуться незмінними, а орендарі використовуватимуть власні угоди для продажу. Таке право може стати новим видом банківської застави й допоможе залучити інвестиції у сільське господарство, що, відповідно, спричинить незначне зростання податкових надходжень.

Щоправда, банки мовчать щодо перспектив так само, як досі не реагували на можливість запуску ринку.

Продаж прав оренди ще більше ускладнить і без того складну ситуацію, посилить описаний в першому сценарії орендний “рай”, а у власників від їхньої власності залишиться лише назва.

Продовження мораторію на довгий строк супроводжується не тільки орендними угодами, а й механізмом емфітевзису. Умовно він означає ту саму оренду, проте гнучкішу й укладену не на кілька, а на десятки років або ж безстроково.

Емфітевзис можна відчужувати, тож на практиці договір подекуди означає прихований продаж, адже грошові вливання можуть бути разовими — на етапі укладання. Розмір плати регулюється умовами договору, на відміну від орендних ставок, контрольованих законодавством.

Великі гравці, ймовірно, застосують інструмент для реалізації сценарію “залишити все, як”, тим паче, що практика укладання таких угод вже існує.

Навіть якщо ринок запустять, то землевласники будуть зв’язані правовою кабалою прописаних обов’язків, хоч угода нібито гарантує власнику земельної ділянки переважне право на придбання права емфітевзису, тобто його припинення.

Умовно кажучи, вільний ринок пройде повз їхні ділянки, агрохолдинги ж отримають у користування землі за фіксованою ціною ще на десятки років.

Якщо порівнювати механізм продажу прав оренди та емфітевзис, то чіткої різниці нема. Видається, що це або дублювання, або не зовсім конституційна ініціатива, що може змінити режим чинних договорів.

Як показує аналіз, всі попередні сценарії мають свої хиби. Якщо міркувати з використанням винятково економічних категорій, то продовження мораторію матиме нульовий ефект для економіки.

За даними Мінагрополітики впровадження обігу прав оренди або використання інструменту емфітевзису прогнозовано принесе близько 33 млрд дол, поетапний запуск — удвічі більше.

Натомість, загальний економічний ефект створення лібералізованого ринку за оцінкою організації EasyBusiness — близько 100 млрд дол упродовж наступних десяти років після запуску ринку.

Усі сценарії, окрім відкритого, нівелюють правовий аспект та порушення конституційних прав землевласників.

Міжнародний аспект скасування мораторію оповитий міфами: мовляв, ціни будуть страшенно низькими, а всю землю скуплять чи вивезуть іноземці. Ці фантоми переслідують українців, затьмарюють їм розум і провокують вирішувати за інших. Землевласники обурюються: “А чому хтось має вирішувати за мене?”.

Видається, що ухвалений закон не має реального впливу на ситуацію і є інертним бюрократичним рухом, адже мораторій за своєю юридичною природою безстроковий.

Щоб земельний віз не стояв на роздоріжжі, як упродовж останніх 15 років, потрібно обстоювати ідею вільного ринку.

Якщо штовхати його об’єднаними зусиллями, він неодмінно прибуде в пункт призначення — країну, де ані на права людини, ані на аграрний сектор не накладатимуть мораторій.

Правда України

Read More

Столичного жителя постійно мучить спокуса пожити сільським життям

zamiske-zhytlo

Добре там, де нас немає. І загартований сільський житель з глибинки спрямовується в столицю, переборюючи чималі труднощі, а розпещеного столичного жителя постійно мучить спокуса вибратися з перевантаженого людьми і машинами мегаполісу. Про те, як поживає ринок заміської нерухомості в околицях Києва, нам розповіли Віктор Коваленко, Сергій Костецький і Андрій Кошиль.

З одного боку, ситуація з приміськими новобудовами не може не радувати споживача. Пропозиція цікавих, вдало розташованих і комфортно облаштованих об’єктів зростає, а ціни на них продовжують знижуватися. Наприклад, на порталі представлено 273 новобудови Київської області, в яких зараз пропонуються квартири. А що стосується здешевлення, то немислима колись ціна 350 доларів за квадратний метр вже виглядає майже звично — на ринку можна знайти і дешевші пропозиції.

Наприклад, в облаштованому, зеленому і красивому місті Буча (15 хвилин маршруткою до ст. м “Академмістечко”) можна купити квартиру за 9 тис. грн за кв. м. Правда, за цією ціною йдуть тільки трикімнатні і тільки в будинку, який обіцяють закінчити в II кварталі 2017 р. Хочете дешевше? 8414 грн коштує 1 кв. м великих квартир у с. Білогородка (теж маршруткою до ст. м. “Житомирська”) — в секції, яка повинна бути здана в І кварталі наступного року. Щоб ще знизити ціну, потрібно йти далі — або географічно від Києва, або за часом здачі. Наприклад, в м. Ірпінь (до метро “Академмістечко” можна доїхати громадським транспортом) є квартири по 8300 грн за 1 кв. м. Але здачі будинку доведеться чекати аж до ІІ кварталу 2018 р. Від’їжджаємо трохи далі, в сел. Ворзель: тут є квартири від 7700 грн за “квадрат” (здача запланована на І квартал 2018 р.). А якщо нам це дорого, то по тій же лінії приміської електрички їдемо до смт Немішаєве. Звідси до Києва добиратися вже не так комфортно, все-таки більше 30 км, зате і ціна квадратного метра в будинку, який обіцяють здати в IV кварталі 2018 р. — всього 7500 грн.

Втім, не треба думати, що всі заміські квартири настільки недорогі. Під Києвом є новобудови і дорожче — 16 тис. грн за “квадрат”. В цілому ж складається враження, що основна частина пропозицій квартир потрапляє в діапазон 9,5-13 тис. грн за 1 кв. м.

Але низькі ціни — це тільки одна сторона медалі. З іншого боку, попит на житло продовжує залишатися дуже низьким. “Активність ринку в сегменті новобудов знизилася, — говорить Віктор Коваленко. — Через викриття будівельних афер і публікацій про велике число ошуканих “інвесторів” люди вже бояться вкладати на ранніх етапах будівництва, а тільки в готові або майже готові будинки”. У недовіри покупців є серйозні підстави. І вони якраз побічно пов’язані, в тому числі і з низькими цінами. “Забудовники часто-густо продають квартири нижче собівартості, — розповідає Сергій Костецький. — Просто у них немає виходу. Банківське фінансування у будівельній галузі зараз практично відсутнє, великі інвестори в цей ринок теж не вкладають своїх коштів бракує… Виходить, що треба будувати за рахунок покупців. Для цього продають за максимально низькими цінами — лише б отримати якісь гроші на найближчі роботи”. Тож це — привабливий період, коли житло можна купити практично за собівартістю. Але при купівлі потрібно бути дуже обережним.

Крім близькості до природи та інших пасторальних спокус, у народу сьогодні з’явився ще один стимул до переселення в приватні будинки в передмістях. “Це пов’язано ще і з тим, що дуже швидко зростають комунальні платежі, і, відповідно, вартість проживання в квартирі сьогодні може бути значно вищою, ніж проживання у власному будинку”, — вважає Андрій Кошиль. Але з огляду на загальну економічну ситуацію, брак коштів у населення і фактичну відсутність іпотечного кредитування відчутного пожвавлення на ринку готових будинків не вийшло.

При цьому ціни на будинки практично припинили знижуватися. За рік в середньому по області доларова ціна квадратного метра впала всього на 3% — до $598. Найдорожчими сьогодні є Обухівський ($913 за кв. м) та Києво-Святошинський ($872 за “квадрат”) райони. Навіть помітне збільшення пропозиції не призвело до обвалу цін. За словами Сергія Костецького, далі знижуватися просто вже нікуди, більше того, квадратний метр в сучасному і дійсно якісно побудованому котеджі як коштував від тисячі доларів, так коштує і зараз. Відносно невелика середня ціна визначається переважанням на ринку старого житла, часто не відповідає сучасним стандартам комфорту та енергозбереження.

Втім, серед усієї цієї маси пропозицій можна відшукати і цілком пристойні за відносно невисокою ціною. Наприклад, візьмемо один з найдорожчих напрямків — Житомирську трасу. В 23 км від Києва тут пропонується сучасний теплий котедж з хорошим плануванням площею 170 кв. м за $108 тис., тобто виходить $635 за “квадрат”. Якщо цей будинок здається маленьким і задорогим і ви згодні жити подалі від столиці, то до ваших послуг безліч варіантів. Наприклад, погодитеся жити в 45 км від Києва, поруч з лісом та озером, недалеко від Київського моря? Тут пропонують будинок з усіма зручностями площею 210 кв. м (не рахуючи тераси у 42 кв. м) за $58 тис. тобто за $276 кв. м. І ділянку пристойну — 12 соток. Звідки така низька ціна? Можливо, звідти, що будинок збудований за дешевою каркасною технологією — вона зараз стає у нас все більш популярною.

Цього року сегмент котеджних містечок порадував небувалою (за останні роки, звичайно) активністю. “З початку року в Київській області з’явилося 44 нові об’єкти, — розповідає Віктор Коваленко. — Найбільше в Києво-Святошинському районі, — 21. Тепер там всього 140 містечок. В інших районах — по 2-3”.

Здебільшого йдеться не про класичні котеджні містечка з 50-60, а то і сотнями будинків з власною інфраструктурою у вигляді магазинів, спортзалів тощо, що дозволяє мешканцям комфортно себе почувати і в ізоляції від зовнішнього світу. “Це в основному дуже невеликі проекти, починаючи від 12-16 таунхаусів або від 8 котеджів, — уточнює Віктор Коваленко. — Видно слід приватних інвесторів, у яких є невеликі ділянки, на яких вони переважно будують таунхауси”. Зустрічаються також дуплекси, тобто спарені будинки. І у відносній меншості — традиційні котеджі. Зрозуміло, що традиційною для котеджних містечок інфраструктури у новачків немає і в помині. Зате на відміну від старих містечок, що будувалися осторонь від населених пунктів, нові часто знаходять собі місце прямо в селах і селищах. Тож їхні мешканці можуть використовувати інфраструктуру населеного пункту.

Серед будівель, за словами Коваленка, переважає каркасна технологія, що дозволяє пропонувати досить комфортні помешкання за $15-30 тис. за будинок. Популярні також будинки з газобетону — завдяки простоті й дешевизні будівництва. В середньому вартість квадратного метра в котеджному містечку знизилася з початку року на 800 грн — з 17 069 грн до 16 266. Найбільше впали ціни у Вишгородському районі — було 24 065 грн за кв. м, стало — 20 700 грн. “Там, де будинки були дорогі, продажі не йдуть, і забудовники змушені сильніше знижувати ціни”, — пояснює Коваленко.

З одного боку, як каже Андрій Кошиль, здоровою ситуацію на ринку землі не назвеш. З іншого — за твердженням Сергій Костецького — серед усіх ринків, що лежать на дні, саме ринок землі ворушиться найпомітніше. “Це єдиний сегмент, на якому зростає кількість угод”, — стверджує Костецький.

Справа в тому, що, розчарувавшись в ідеї придбання квартири в новобудові і не маючи коштів для придбання гарного будинку, багато людей ідуть альтернативним шляхом. “Чому б людині не купити відносно недорого ділянку землі і не поспішаючи, відповідно до своїх можливостей, поступово не побудувати будинок? — говорить Сергій Костецький. — При цьому вона ні до кого не прив’язана, ні від кого не залежить, ніхто її по-крупному підвести не може… І вже точно гроші не “згорять”, як це може бути з вкладами в банку або за невдалу купівлю квартири”. А також немає ніяких сумнівів, що коли економічна ситуація в країні піде на лад, почне зростати і вартість земельних ділянок. Тож це практично безпрограшна інвестиція, якщо дивитися в довгостроковій перспективі.

“Люди шукають варіанти купівлі землі і дешевого будівництва, — підтверджує Андрій Кошиль. — Це досить актуальна тема. Благо, продавці нарешті відчули глибину кризи і почали знижувати ціни на землю. Якщо раніше всі відштовхувалися від витрат на отримання землі, зміну призначення тощо, то сьогодні продавці вже розуміють, що неможливо орієнтуватися на 2007-2008 роки”. В результаті навіть у столиці можна знайти землю від $1,5—2 тис. за сотку. А якщо йти в область, то там ще дешевше. Середня ціна сотки в області — $1810 (рік тому $1852). Але навіть і ціна майже в $2700, як середня в Києво-Святошинському районі, не може бути нездоланною перешкодою. “Не так важлива ціна сотки, скільки те, скільки треба віддати за об’єкт, — каже Андрій Кошиль. — Буває, що в хорошому місці беруть буквально пару соток і платять умовно по дві з гаком тисячі за сотку. І отримують місце, де можна поставити невеликий будинок, аналог квартири. І це масова ситуація”.

Правда України

Read More