Відповідно до законопроекту президента України Петра Порошенка, в Україні має бути створено мегарегулятор фінансових ринків – зокрема, небанківські фінанси, які сьогодні контролює Національна комісія регулювання ринку фінансових послуг, перепідпорядкують Національному банку України і Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Із початку жовтня парламентські комітети вже розглядають відповідний документ, а учасники ринків обговорюють свої можливі перспективи. При цьому всі опитані нами експерти сходяться на тому, що через неефективне регулювання, яке проводять сьогодні, у майбутньому цим ринкам доведеться пройти очищення, причому серйозніше, ніж те, з яким зіткнувся банківський сектор. Іронія полягає в тому, що саме небанківські фінанси могли б дати Україні так званий «довгий ресурс», який є основою сталого розвитку економік країн першого світу.
Законопроект про перепідпорядкування небанківських фінансів новим регуляторам президент Петро Порошенко зареєстрував у Верховній раді у вересні 2015 року. На фінансовому ринку через цей документ відбувається активне обговорення майбутнього небанківських фінансових посередників. Таке перепідпорядкування неминуче призведе до вичищення ринку. Адже у країні йде активна кампанія з боротьби з тіньовими фінансовими потоками.
Але якщо банки звітують перед регулятором щомісяця, а сам НБУ бачить стан справ у підопічних щодня, то страховики, кредитні спілки, НПФ, фінкомпанії та інші підконтрольні Нацкомфінпослуг структури звітують раз на квартал. «Контроль і регламенти в банків жорсткіші. Якщо для страховиків ввести вимогу показувати звітність щодня, це дуже сильно підвищить статус страхового ринку», – каже фінансовий експерт Ірина Сіренко.
Згідно з обґрунтуванням до законопроекту, на початок року у країні діяло 2087 небанківських фінансових установ. На думку ініціаторів документа, недостатня ефективність державного регулювання і велика кількість бюрократичних процедур спричиняє необґрунтоване підвищення вартості фінансових послуг для споживачів. Інший бік неефективного регулювання – низький рівень безпеки таких сервісів для кінцевих клієнтів, зокрема залученість сектору в тіньову економіку, побудова в системі фінансових пірамід.
«Зрозуміло, що фінансовий регулятор у тому стані, в якому він сьогодні перебуває, існувати не може. Оскільки він не може повною мірою виконувати свої функції. Порівняйте бюджет Нацкомфінпослуг і бюджет НБУ. У Нацбанку – 5 млрд гривень, у Нацкомфінпослуг – 30 млн гривень. Порівняйте зарплату працівників. Різниця – 5–8 разів, – каже Андрій Перетяжко. – Порівняйте можливості НБУ щодо лобіювання. За півтора року від Нацбанку зареєстровано близько 10 законопроектів, від Нацкомфінпослуг – нуль. НБУ вивів із ринку близько 40% банків. Нацкомфінпослуг не вивів нікого».
Ситуацію загострює і той факт, що виведення з ринку «поганих» страховиків, кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ сприйматимуть значно болючіше, ніж виведення проблемних банків. На ринку небанківських фінансів немає жодних інструментів гарантування платоспроможності цих установ з боку держави. Тобто разом із виходом установ українці, найімовірніше, втратять свої заощадження, вкладення і премії.
Варіантом розв’язання проблеми могло б бути створення якогось гарантійного механізму для клієнтів небанківських фінустанов на період переведення сектору під контроль мегарегулятора. Проте ринок перебуває у такому стані, що в компаній, найімовірніше, не буде можливості сформувати гарантійний фонд своїми силами. Виходом із ситуації може бути галузева порука. Наприклад, у Європі за банкрутства одного зі страховиків життя інші компанії ухвалили рішення взяти на себе зобов’язання цього гравця, щоб зберегти репутацію всього страхового сектору.
Небанківським фінансам так чи інакше доведеться пережити очищення. І питання в тому, як чиновники і самі фінансисти формуватимуть свій імідж під час виведення з ринку неплатоспроможних чи нечистоплотних учасників. Очевидно, що без такого очищення ринок навряд чи стане ефективним. Очікуваний позитивний ефект – посилення тих же НПФ, які у світі є основною для довгострокових інвестицій у реальний сектор економіки.
«Весь процес з формування мегарегулятора і перепідпорядкування небанківських фінансів пов’язаний зі стратегічним для розвитку стабільної економіки «довгим ресурсом», – зазначає колишній заступник голови Національної комісії регулювання ринків фінансових послуг та президент Українського товариства фінансових аналітиків Юрій Прозоров. За його словами, такі довгострокові фінансові накопичення у світі акумулюються недержавними пенсійними фондами та компаніями зі страхування життя. Перші в Україні де-факто не працюють. Другі – слаборозвинені.
Нагадаємо, що НПФ планують перепідпорядкувати Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку. «НКЦПФР всіма силами намагається пришвидшити ухвалення необхідних законодавчих актів для того, щоб запрацював другий етап пенсійної реформи. Саме ці зміни мають 2017 року запустити розвиток НПФ, які управлятимуть приватними накопиченнями, – розповідає Forbes заступник голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Дмитро Тарабакін. – Чистка, яку ми сьогодні проводимо на ринку, спрямована на створення довіри до цього інструменту. Тому що без нього ми втрачаємо колосальну можливість отримувати інвестиційний ресурс, здатний запустити економіку протягом найближчих кількох років».
Разом із тим ринок – і, зокрема, страховики – з неабиякою настороженістю відноситься до очікуваних новацій. Юрій Прозоров зазначає, що страхові компанії просто не хочуть, щоб їх перепідпорядковували НБУ, оскільки бояться зачистки ринку. Тобто головним ризиком, пов’язаним із перепідпорядкуванням ринків новим регуляторам, є фільтрація учасників, яка обіцяє бути жорсткішою, ніж у банківській сфері.
Також побоювання пов’язані із сумнівами в компетентності фахівців, які проводитимуть реформу. Голова комісії зі страхування Українського товариства фінансових аналітиків В’ячеслав Черняховський зазначає, що «НБУ навіть близько не розуміє суті діяльності страховиків. Спільні назви не означають, що банківські та страхові резерви і ризики – це одне і те ж. Ринок реорганізовувати потрібно, але коли одні й ті ж люди пишуть собі нормативку, а потім самі ж за нею регулюють ринок, це неефективно. Ні інституційно, ні професійно до мегарегулятора поки що не готові. Спочатку потрібно завершити реформу НБУ – із розподілом нагляду й емісійного центру. А потім братися за небанківські фінанси».
Наші співрозмовники говорять про відсутність в Україні достатньої кількості експертів, готових регулювати ці сегменти якісно, ефективно і прозоро. «Створення мегарегулятора зменшить адміністративні витрати, введе дієвіший контроль над небанківськими фінансами. Але немає фахівців, які є експертами з цих ринків. І як в НБУ регулюватимуть небанківські фінанси без фахівців, незрозуміло. Тому рішенням буде масове закриття учасників, що може призвести до знищення страхового та фінансового ринків», – висловлює побоювання Ростислав Кравець.
Однак проведення реформи, найімовірніше, не уникнути. «У небанківських фінансах акумульовано не так багато ресурсу, а значно більше проблем, через те що в цьому секторі не було ефективного нагляду. Після всіх потрясінь, девальвацій, економічного спаду тощо на цей ринок також чекатимуть очищення і консолідація», – резюмує член Ради НБУ Роман Шпек.
…
